Гликлада таблетки з модифікованим вивільненням 60 мг блістер №30

діюча речовина: гліклазид;

1 таблетка з модифікованим вивільненням містить 60 мг гліклазиду;

допоміжні речовини: гіпромелоза, лактози моногідрат, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.

Таблетки з модифікованим вивільненням.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки від білого до майже білого кольору, овальної форми, двоопуклі.

. Пероральні гіпоглікемічні засоби, сульфонаміди, похідні сечовини. Код ATХ А10В В09.

Фармакодинаміка

Гліклазид – пероральний цукрознижувальний препарат, похідне сульфонілсечовини, яке відрізняється від інших препаратів наявністю гетероциклічного кільця, що містить азот та має ендоциклічні зв’язки.

Гліклазид знижує рівень глюкози в плазмі крові внаслідок стимуляції секреції інсуліну β клітинами островків Лангерганса підшлункової залози. Підвищення рівня постпрандіального інсуліну та секреція С-пептиду зберігаються навіть після 2 років застосування препарату. Гліклазид має також гемоваскулярні властивості.

Вплив на інсуліносекрецію.

У хворих на діабет ІІ типу гліклазид відновлює ранній пік інсуліносекреції у відповідь на надходження глюкози та підвищує другу фазу секреції інсуліну. Значне збільшення виділення інсуліну відбувається відповідно до вжитої їжі чи навантаження глюкозою.

Гемоваскулярні властивості.

Гліклазид зменшує мікротромбоз завдяки двом механізмам, які можуть бути задіяні у розвитку ускладнень цукрового діабету:

• частково інгібує агрегацію та адгезію тромбоцитів, зменшує кількість маркерів активації тромбоцитів (β-тромбоглобулін, тромбоксан В2);

• впливає на фібринолітичну активність ендотелію судин (підвищує активність tPА).

Первинна кінцева точка складалась із основних макроваскулярних (кардіоваскулярна смерть, нелетальний інфаркт міокарда, нелетальний інсульт) і мікроваскулярних (нові випадки або погіршення нефропатії, ретинопатії) подій.

У клінічні дослідження було включено 11140 пацієнтів. Протягом 6 тижнів періоду введення у дослідження пацієнти продовжували приймати звичайну для них цукрознижувальну терапію. Далі пацієнтам за рандомізованим принципом був призначений режим стандартного контролю глікемії (n = 5569) або режим з призначенням гліклазиду, таблеток з модифікованим вивільненням, в основі стратегії інтенсивного контролю глікемії (n = 5571). Стратегія інтенсивного контролю глікемії базувалася на призначенні гліклазиду, таблеток з модифікованим вивільненням, з самого початку лікування або на призначенні гліклазиду, таблеток з модифікованим вивільненням, замість стандартної терапії (терапії, яку отримував пацієнт на момент включення), з можливим підвищенням дози до максимальної та потім з додаванням за необхідності інших цукрознижувальних препаратів, таких як метформін, акарбоза, тіазолідиндіони або інсулін. Пацієнти знаходились під ретельним медичним наглядом та суворо дотримувались дієти.

Спостереження тривало 4,8 року. Результатом лікування гліклазидом, таблетками з модифікованим вивільненням, що був в основі стратегії інтенсивного контролю глікемії (середній досягнутий рівень HbAlc – 6,5 %) порівняно зі стандартним контролем глікемії (середній досягнутий рівень HbAlc – 7,3 %), було достовірне сумарне зниження на 10 % відносного ризику основних макро- та мікросудинних ускладнень ((HR) 0,90, 95 % Cl [0,82; 0,98] р = 0,013; 18,1 % пацієнтів з групи інтенсивного контролю порівняно з 20 % пацієнтів з групи стандартного контролю). Переваги стратегії інтенсивного контролю глікемії з призначенням гліклазиду, таблеток з модифікованим вивільненням в основі терапії були обумовлені:

− достовірним зниженням відносного ризику основних мікроваскулярних подій на 14 % (HR 0,86, 95 % Cl [0,77; 0,97], р = 0,014; 9,4 % проти 10,9 %);

− достовірним зниженням відносного ризику нових випадків або прогресування нефропатії на 21 % (HR 0,79, 95 % Cl [0,66 – 0,93], р = 0,006; 4,1 % проти 5,2 %);

− достовірним зниженням на 8 % відносного ризику мікроальбумінурії, що виникла вперше (HR 0,92, 95 % Cl [0,85 – 0,99], р = 0,030; 34,9% проти 37,9 %);

− достовірним зниженням відносного ризику ниркових подій на 11 % (HR 0,89, 95 % Cl [0,83; 0,96], р = 0,001; 26,5 % проти. 29,4 %).

Наприкінці дослідження 65 % та 81,1 % пацієнтів групи інтенсивного контролю (проти 28,8 % та 50,2 % групи стандартного контролю) досягли мети HbAlc ≤ 6,5 % та ≤ 7 % відповідно. 90 % пацієнтів групи інтенсивного контролю приймали гліклазид, таблетки з модифікованим вивільненням (середня добова доза становила 103 мг), 70 % з них приймали максимальну добову дозу 120 мг. У групі інтенсивного контролю глікемії на основі гліклазиду, таблеток з модифікованим вивільненням, маса тіла пацієнтів залишалася стабільною.

Переваги стратегії інтенсивного контролю глікемії на основі гліклазиду, таблеток з модифікованим вивільненням, не залежали від зниження артеріального тиску.

Фармакокінетика

Абсорбція

Рівень гліклазиду в плазмі крові підвищується впродовж перших 6 годин, досягаючи плато, яке утримується від шести до дванадцяти годин після введення препарату.

Індивідуальні коливання є незначними.

Гліклазид повністю всмоктується. Прийом їжі не впливає на швидкість і ступінь всмоктування.

Розподіл

Зв’язування з білками плазми становить приблизно 95 %. Залежність між прийнятою дозою в діапазоні до 120 мг та площею під кривою «концентрація-час» лінійна. Об’єм розподілу становить приблизно 30 літрів .

Метаболізм

Гліклазид метаболізується переважно в печінці та виводиться із сечею, менше 1 % діючої речовини виводиться із сечею у незміненому вигляді. Активні метаболіти в плазмі крові відсутні.

Виведення

Період напіввиведення гліклазиду становить 12–20 годин.

У пацієнтів літнього віку не відзначається клінічно значущих змін фармакокінетики препарату.

Разовий прийом препарату Гліклада, таблеток з модифікованим вивільненням, підтримує ефективну концентрацію гліклазиду в плазмі протягом 24 годин.

Цукровий діабет ІІ типу:

зниження та контроль глюкози в крові у разі неможливості нормалізувати рівень глюкози лише дієтою, фізичними вправами чи зменшенням маси тіла; попередження ускладнень цукрового діабету ІІ типу: зниження ризику макро- та мікросудинних ускладнень, зокрема нових випадків або погіршення нефропатії у пацієнтів з цукровим діабетом ІІ типу.

Підвищена чутливість до гліклазиду або до інших препаратів сульфанілсечовини, сульфаніламідів або до будь-якого компонента препарату; інсулінзалежний цукровий діабет (І тип); діабетична прекома та кома, діабетичний кетоацидоз; тяжка печінкова або ниркова недостатність (у такому разі рекомендується застосування інсуліну); лікування міконазолом (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

При застосуванні препаратів, одночасне призначення з якими може спричинити гіпо- або гіперглікемію, сдід попередити пацієнта про необхідність ретельного контролю рівня глюкози в крові під час лікування. Може бути необхідною корекція дози цукрознижувального препарату під час та після лікування цими препаратами.

Лікарські засоби, що ймовірно підвищуватимуть ризик виникнення гіпоглікемії

Протипоказана комбінація

Міконазол (для системного застосування, оромукозний гель) посилює гіпоглікемічний ефект з можливим розвитком симптомів гіпоглікемії або навіть коми.

Комбінації, які не рекомендовані

Фенілбутазон (для системного застосування) посилює гіпоглікемічний ефект сульфонілсечовини (заміщає її зв’язок з білками плазми і/або зменшує її виведення). Бажано застосувати інший протизапальний засіб і звернути увагу пацієнта на необхідність і важливість самоконтролю. В разі необхідності дозування препарату Гліклада регулюють під час і після терапії протизапальним засобом.

Алкоголь посилює гіпоглікемічну реакцію (шляхом пригнічення компенсаторних реакцій), що може призвести до початку гіпоглікемічної коми. Слід уникати застосування препаратів, що містять спирт, та вживання спиртного.

Комбінації, що потребують обережності

Посилення гіпоглікемічної дії препарату і в деяких випадках гіпоглікемія може розвинутися в результаті паралельного застосування з такими медичними препаратами: інші антидіабетичні препарати (інсулін, акарбоза, метформін, тіазолідиндіони, інгібітори дипептидилпептидази 4, агоністи рецепторів глюкози-1-фосфату), бета-блокатори, флуконазол, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (каптоприл, еналаприл), антагоністи H2-рецептора, інгібітори MAO, сульфонаміди, кларитроміцин і нестероїдні протизапальні засоби.

Лікарські засоби, що можуть спричинити підвищення рівня глюкози в крові

Комбінації, які не рекомендовані 

Даназол: діабетогенний ефект даназолу.

Якщо не можна уникнути застосування цієї активної речовини, пацієнта слід попередити про необхідність і важливість самостійного контролю рівня глюкози в сечі та в крові. Може виникнути потреба у коригуванні дози антидіабетичного засобу під час і після лікування даназолом.

Комбінації, що потребують обережності

Хлорпромазин (нейролептик): застосування високих доз хлорпромазину (>100 мг на добу) підвищує рівень глюкози в крові (внаслідок зниження секреції інсуліну).

Пацієнта слід попередити про необхідність і важливість контролю рівня глюкози в крові. Може виникнути потреба у коригуванні дози антидіабетичної активної речовини під час і після лікування нейролептиком.

Глюкокортикоїди (для системного і місцевого застосування: внутрішньосуглобові, шкірні та ректальні препарати) і тетракозактрин підвищують рівень глюкози в крові з можливим розвитком кетозу (внаслідок зменшеної переносимості вуглеводів через глюкокортикоїди).

Пацієнта слід попередити про необхідність і важливість контролю рівня глюкози в крові, особливо на початку лікування. Може виникнути потреба у коригуванні дози антидіабетичного засобу під час і після лікування глюкокортикоїдами.

Ритодрин, сальбутамол, тербуталін (внутрішньовенно) підвищують рівень глюкози в крові внаслідок дії бета-2-агоністів.

Слід попередити про необхідність контролю рівня глюкози в крові. Якщо необхідно, пацієнта слід перевести на інсулін.

Комбінації, на які слід звернути увагу

Терапія антикоагулянтами (такими як варфарин і т.п.) препарати сульфонілсечовини можуть посилювати антикоагулянтну дію під час супутнього лікування. Може бути потрібним коригування дози антикоагулянту.

Гіпоглікемія

Лікування призначають пацієнтам, які мають можливість дотримуватися повноцінного та регулярного режиму харчування (включаючи сніданок). Важливим є регулярне вживання вуглеводів через підвищення ризику гіпоглікемії, що виникає у разі, коли їжа приймається пізно, у неадекватній кількості або якщо ця їжа із низьким вмістом вуглеводів. Ризик виникнення гіпоглікемії зростає у разі низькокалорійного харчування, довготривалого та напруженого фізичного навантаження, при вживанні алкоголю або під час застосування комбінації гіпоглікемічних засобів.

Гіпоглікемія може виникати внаслідок одночасного застосування препаратів сульфонілсечовини і (див. розділ«Побічні реакції») в деяких випадках може мати тяжкий і тривалий характер. Іноді потрібна госпіталізація та застосування глюкози протягом кількох днів.

Ретельне обстеження пацієнтів, застосування певної дози препарату і чітке дотримання режиму дозування та застосування є необхідними заходами зниження ризику появи епізодів гіпоглікемії.

Фактори, що підвищують ризик виникнення гіпоглікемії:

– відмова або (особливо у пацієнтів літнього віку) неспроможність пацієнта співпрацювати;

– низькокалорійне або нерегулярне харчування, перекушування, періоди голодування або зміни у дієті;

– порушення балансу між фізичним навантаженням та рівнем споживання вуглеводів;

– ниркова недостатність;

– тяжка печінкова недостатність;

– передозування препаратом Гліклада;

– певні захворювання ендокринної системи: захворювання щитовидної залози, гіпопітуїтаризм та недостатність надниркових залоз;

– супутнє застосування певних інших медичних препаратів (див. розділ«Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Ниркова та печінкова недостатність

Фармакокінетика і/або фармакодинаміка гліклазиду може змінюватися у пацієнтів з печінковою або тяжкою нирковою недостатністю. Епізоди гіпоглікемії, що виникають у таких пацієнтів, можуть бути тривалими і потребують певних заходів.

Інформація для пацієнтів

Пацієнта та членів його родини слід попередити про ризик виникнення гіпоглікемії, пояснити її симптоми (див. розділ «Побічні реакції»), лікування, а також фактори, що підвищують ризик її розвитку.

Пацієнти повинні усвідомлювати важливість дієти, регулярних фізичних навантажень та регулярного визначення рівнів глюкози в крові.

Порушення режиму регуляції рівня глюкози в крові

На регуляцію рівня глюкози в крові у пацієнтів, які приймають антидіабетичні препарати, можуть вплинути такі фактори: гарячка, травма, інфекція або хірургічне втручання. В деяких випадках може бути потрібним застосування інсуліну.

Гіпоглікемічна ефективність будь-якого перорального антидіабетичного препарату, включаючи гліклазид, з часом знижується у багатьох пацієнтів: це може відбуватися внаслідок прогресування тяжкості діабету або зниження реакції на лікування. Це явище відоме як вторинна відмова, що відрізняється від первинної, коли активна речовина виявляється неефективною при лікуванні препаратом першого ряду. Потрібне відповідне коригування дози та дотримання дієти, перш ніж віднести пацієнта до групи вторинної відмови.

Лабораторні аналізи

Рекомендується визначати рівень гліколізованого гемоглобіну (або рівень цукру в плазмі венозної крові натще). Самостійний моніторинг рівня глюкози в крові також може бути доцільним.

Лікування пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази препаратами сульфонілсечовини може призвести до гемолітичної анемії. Оскільки гліклазид належить до хімічного класу препаратів сульфонілсечовини, то пацієнтам з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази слід бути обережними, також слід розглянути питання альтернативного лікування препаратами, які не містять сульфонілсечовини.

Особливі застереження щодо деяких компонентів

Гліклада містить лактозу. Пацієнти з рідкісною спадковою непереносимістю лактози, з галактоземією чи синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не повинні приймати цей препарат.

Вагітність

Немає досвіду застосування гліклазиду під час вагітності, хоча існують деякі дані щодо застосування інших препаратів сульфонілсечовини.

Контролю діабету слід досягти до настання вагітності з метою зниження ризику вроджених аномалій, пов’язаних з відсутністю контролю діабету.

Застосування пероральних гіпоглікемічних препаратів не рекомендовано; інсулін є основним препаратом для лікування діабету під час вагітності. Рекомендується перевести пацієнта на інсулін у разі запланованої вагітності або при її настанні.

Годування груддю

Дані щодо проникнення гліклазиду або його метаболітів у грудне молоко відсутні. Враховуючи можливий ризик розвитку гіпоглікемії у дитини, застосування препарату протипоказано жінкам, які годують груддю.

Гліклада не має жодного відомого впливу на здатність керувати автомобілем або працювати зі складними механізмами. Проте пацієнтам слід бути уважними щодо появи симптомів гіпоглікемії та обережними при керуванні автомобілем або роботі зі складними механізмами, особливо на початку лікування.

Пероральне застосування призначається тільки дорослим.

Добова доза може змінюватися з 30 до 120 мг раз на добу під час сніданку. Рекомендується приймати таблетку цілою, не розжовуючи.

У разі пропущення прийому таблетки наступного дня не слід збільшувати дозу.

Як і при застосуванні будь-яких цукрознижувальних засобів, дозування потребує підбору залежно від індивідуальної відповіді пацієнта на лікування (рівень глюкози в крові, гліколізований гемоглобін HbAlc).

Початкова доза та підбір дози.

Рекомендована початкова доза становить 30 мг на добу. При ефективному контролі рівня глюкози можна продовжувати лікування цією дозою. У разі необхідності посилення контролю рівня глюкози в крові добова доза може послідовно підвищуватись до 60 мг, 90 мг або 120 мг. Підвищення дози рекомендується проводити з інтервалом в 1 місяць; це не стосується пацієнтів, у яких зменшення рівня глюкози крові не спостерігалося протягом 2 тижнів лікування. У такому разі дозу можна збільшити наприкінці другого тижня лікування.

Максимальна рекомендована добова доза – 120 мг (2 таблетки).

Переведення пацієнта з препаратів негайного вивільнення, що містять гліклазид у дозі 80 мг, на Глікладу, таблетки з модифікованим вивільненням по 60 мг.

1 таблетка, що містить гліклазид у дозі 80 мг, відповідає 1 таблетці з модифікованим вивільненням 30 мг. Необхідно ретельно контролювати показники крові під час переведення на Глікладу, таблетки з модифікованим вивільненням по 60 мг.

Переведення пацієнта з інших пероральних цукрознижувальних препаратів на Глікладу, таблетки з модифікованим вивільненням.

Гліклазид можна призначити замість іншого перорального цукрознижувального препарату. При цьому потрібно брати до уваги дозування та період напіввиведення останнього. Перехідний період зазвичай не потрібний. Розпочинати слід з дози 30 мг із подальшою корекцією дози, як описано вище («Початкова доза та підбір дози»).

При переведенні з гіпоглікемічних препаратів сульфанілсечовини, що мають триваліший період напіввиведення, ніж гліклазид, перерва у лікуванні на кілька днів може бути необхідною для уникнення сумарного ефекту двох препаратів та розвитку гіпоглікемії. При переведенні пацієнта з інших пероральних цукрознижувальних препаратів на гліклазид, таблетки з модифікованим вивільненням, лікування розпочинають, як описано вище («Початкова доза та підбір дози»).

Одночасне застосування з іншими протидіабетичними препаратами.

Гліклазид можна застосовувати у комбінації з бігуанідами, інгібіторами альфа-глюкозидази та інсуліном. При недосягненні адекватного контролю глюкози крові у пацієнтів, які приймають гліклазид, можна розпочати одночасне лікування інсуліном під ретельним медичним наглядом.

Пацієнти літнього віку.

Для пацієнтів віком понад 65 років корекція дози не потрібна.

Пацієнти з порушенням функції нирок.

Для пацієнтів із нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня корекція дози не потрібна. Пацієнт повинен перебувати під ретельним медичним наглядом.

Пацієнти групи ризику виникнення гіпоглікемії

– пацієнти, які страждають від недоїдання або неповноцінного харчування;

– пацієнти, з тяжкими захворюваннями ендокринної системи або її порушенням (гіпопітуїтаризм, гіпотеріоз, адренокортикотрофічна недостатність);

– пацієнти після відміни тривалої і/або високодозованої кортикостероїдної терапії;

– пацієнти, з тяжкими судинними захворюваннями (тяжка ішемічна хвороба серця, тяжка каротидна недостатність, дифузна хвороба судин).

Рекомендується застосовувати мінімальну початкову добову дозу 30 мг.

Пацієнти з тяжкими захворюваннями судин (ішемічна хвороба серця, тяжка патологія каротидних судин, дифузні захворювання судин).

Рекомендується мінімальна початкова доза 30 мг на добу.

Для попередження ускладнень цукрового діабету ІІ типу.

Необхідно дотримуватися стратегії інтенсивного контролю глікемії (рівень HbAlc ≤ 6,5 %). Стратегія інтенсивного контролю глікемії передбачає поступове підвищення дози від 60 мг до 120 мг на добу. Підвищення дози слід проводити під контролем рівня HbAlc із суворим дотриманням рекомендацій щодо дієти та фізичних вправ, запобігаючи ризику розвитку гіпоглікемії. Також можливе додавання інших цукрознижувальних препаратів, таких як метформін, акарбоза, тіазолідиндіони або інсулін.

Діти.

Не застосовують.

Передозування похідними сульфонілсечовини може призвести до розвитку гіпоглікемії.

Симптоми гіпоглікемії середньої тяжкості без втрати свідомості або ознак неврологічних розладів потрібно усунути шляхом прийому вуглеводів, корекції дози і/або зміни дієти. Необхідно забезпечити ретельний нагляд за пацієнтом до нормалізації стану хворого.

У разі розвитку тяжкої гіпоглікемії з комою, судомами або іншими неврологічними розладами хворого слід негайно госпіталізувати та провести заходи невідкладної медичної допомоги. 

При діагностуванні або при підозрі на розвиток гіпоглікемічної коми пацієнту необхідно швидко внутрішьовенно ввести 50 мл концентрованого розчину глюкози (20-30 %). Далі слід ввести шляхом тривалої інфузії менш концентрований розчин глюкози (10 %) при швидкості, яка підтримуватиме рівень глюкози в крові більше 1 г/л. Лікар повинен забезпечити ретельний нагляд за хворим і залежно від стану пацієнта прийняти рішення про необхідність подальшого спостереження за ним.

Внаслідок сильного зв’язування гліклазиду з білками плазми діаліз не є ефективним для таких пацієнтів.

На основі досвіду застосування гліклазиду та похідних сульфонілсечовини повідомлялося про нижчезазначені побічні ефекти.

Гіпоглікемія

Нерегулярне харчування і особливо перекушування під час терапії препаратами сульфонілсечовини, в тому числі й препаратом Гліклада, можуть призвести до розвитку гіпоглікемії. Ймовірні симптоми гіпоглікемії: головний біль, сильне відчуття голоду, нудота, блювання, стомленість, порушення сну, відчуття тривоги, дратівливість, порушення концентрації уваги, порушення свідомості та уповільнення реакцій, депресія, порушення зору і мови, афазія, тремор, парези, порушення чутливості, запаморочення, втрата самоконтролю, марення, судоми, поверхневе дихання, брадикардія, сонливість, втрата свідомості і навіть розвиток коми з летальним наслідком.

Крім того, можуть спостерігатися прояви розладу адренергічної системи: підвищена пітливість, липкість шкіри, відчуття тривоги, тахікардія, артеріальна гіпертензія, прискорене серцебиття, стенокардія та серцева аритмія.

Зазвичай симптоми зникають після прийому вуглеводів (цукру). Проте штучні підсолоджувачі ефекту не дають. Досвід застосування інших препаратів сульфонілсечовини демонструє, що гіпоглікемія може виникати повторно, навіть якщо ефективних заходів було вжито одразу.

Якщо епізоди гіпоглікемії мають тяжкий і тривалий характер, навіть якщо вона тимчасово контролюється прийомом цукру, необхідна негайна госпіталізація та проведення заходів невідкладної медичної допомоги.

Більшість випадків гіпоглікемії спостерігається у пацієнтів із супутньою інсулінотерапією.

Інші побічні ефекти.

З боку шлунково-кишкового тракту: абдомінальний біль, нудота, блювання, диспепсія, діарея та запори. Ці симптоми можна усунути або звести до мінімуму, якщо приймати гліклазид під час сніданку.

Нижче зазначено небажані ефекти, які зустрічаються рідше.

З боку шкіри та підшкірної тканини: висип, свербіж, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, почервоніння, макулопапульозний висип, бульозні реакції (наприклад синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз).

З боку кровоносної та лімфатичної систем: зміни гематологічних показників, включаючи анемію, лейкопенію, тромбоцитопенію, гранулоцитопенію. Ці явища є рідкими та зазвичай проходять після припинення застосування препарату.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: збільшення рівня ферментів печінки (AСT, AЛT, лужної фосфатази), гепатит (окремі випадки). В разі виникнення холестатичної жовтяниці застосування препарату слід припинити.

З боку органів зору: тимчасове порушення зору, через зміни рівня глюкози в крові виникають тимчасові порушення зору, особливо на початку лікування.

Ефекти, які притаманні препаратам сульфонілсечовини:

Як і з іншими препаратами сульфонілсечовини, спостерігались випадки еритроцитопенії, агранулоцитоз, гемолітична анемія, панцитопенія, алергічний васкуліт, гіпонатріємія, підвищені рівні ферментів печінки та навіть порушення функції печінки (наприклад з холестазом та жовтяницею) і гепатит, які зникають після припинення прийому сульфонілсечовини або в окремих випадках призводять до загрозливої для життя печінкової недостатності.

2 роки.

Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці для захисту від дії вологи.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Таблетки з модифікованим вивільненням, по 15 таблеток у блістері, по 2, 4 або 6 блістерів у коробці.

За рецептом.

КРКА, д.д., Ново место, Словенія/KRKA, d.d., Novo mesto, Slovenia.

Місцезнаходження виробнка та адреса місця провадження його діяльності

Шмар’єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.