Метипред порошок ліофілізований для ін'єкцій 250 мг флакон з розчинником в ампулах 4 мл №1

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

МЕТИПРЕД

(METHYPRED)

Склад:

діюча речовина: 1 флакон містить метилпреднізолону натрію сукцинату, еквівалентно 250 мг метилпреднізолону;

допоміжна речовина: натрію гідроксид;

розчинник: вода для ін'єкцій.

 

Лікарська форма.

Порошок ліофілізований для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: ліофілізований порошок білого або злегка жовтуватого кольору.

 

Фармакотерапевтична група.

Кортикостероїди для системного застосування.

Код АТХ Н02А В04.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Ефект метилпреднізолону, як і інших глюкокортикоїдів, реалізується через взаємодію зі стероїдними рецепторами в цитоплазмі. Cтероїдрецепторний комплекс транспортується в ядро клітини, з'єднується з ДНК і змінює транскрипцію генів для більшості білків. Глюкокортикоїди пригнічують синтез багатьох білків, різних ферментів, що спричиняють деструкцію суглобів (при ревматоїдному артриті), а також цитокінів, які виконують важливу роль в імунних і запальних реакціях. Індукують синтез ліпокортину - ключового білка нейроендокринної взаємодії глюкокортикоїдів, що призводить до зменшення запальної та імунної відповіді.

Глюкокортикоїди, включаючи метилпреднізолон, пригнічують або перешкоджають розвитку тканинної відповіді на різноманітні теплові, механічні, хімічні, інфекційні та імунологічні агенти. Таким чином, глюкокортикоїди діють симптоматично, зменшуючи прояви захворювання без впливу на причину. Протизапальний ефект метилпреднізолону як мінімум у п'ять разів перевищує ефективність гідрокортизону.

Ендокринні ефекти метилпреднізолону полягають у пригніченні секреції АКТГ, інгібуванні продукції ендогенного кортизолу, при тривалому застосуванні спричинюють часткову атрофію кори надниркових залоз. Разова доза 40 мг метилпреднізолону інгібує секрецію кортикотропіну близько 36 годин. Впливають на метаболізм кальцію, вітаміну D, вуглеводний, білковий і ліпідний обмін, тому у пацієнтів, які приймають метилпреднізолон, може спостерігатися збільшення рівня глюкози в крові, зменшення щільності кісткової тканини, м'язова атрофія і дисліпідемія. Глюкокортикоїди також підвищують кров'яний тиск, модулюють поведінку і настрій. Метилпреднізолон практично не має мінералокортикоїдної активності.

 

Фармакокінетика. При внутрішньом'язовому введенні пік концентрації метилпреднізолону в сироватці крові спостерігається через 2 години.

На 77 % метилпреднізолон зв'язується з протеїнами плазми, зв'язок з транскортином незначний. Об'єм розподілу – 1-1,5 л/кг. Метилпреднізолон метаболізується до неактивних метаболітів. Середній кліренс становить 6,5 мл/кг/хв. Тривалість протизапального ефекту становить
18-36 годин. Приблизно 5 % препарату виводиться з організму із сечею. Метилпреднізолон проникає через плаценту і виділяється з грудним молоком. Метилпреднізолон виводиться при діалізі.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Застосування глюкокортикоїдів слід розглядати лише як виключно симптоматичне лікування, за винятком окремих ендокринних розладів, коли вони застосовуються як замісна терапія.

Протизапальне лікування

·         Ревматичні захворювання

Як допоміжна терапія для короткочасного застосування (щоб допомогти пацієнтові пережити гострий епізод або загострення) при таких захворюваннях:

-          посттравматичний остеоартрит;

-          синовіїт при остеоартриті;

-          ревматоїдний артрит, зокрема ювенільний ревматоїдний артрит (в окремих випадках може виникнути потреба у підтримуючій терапії низькою дозою);

-          гострий і підгострий бурсит;

-          епікондиліт;

-          гострий неспецифічний тендосиновіїт;

-          гострий подагричний артрит;

-          псоріатичний артрит;

-          анкілозуючий спондиліт;

·         Колагенози (системні хвороби сполучної тканини)

Під час загострення або як підтримуюча терапія в окремих випадках при таких захворюваннях, як:

-          системний червоний вовчак (та вовчаковий нефрит);

-          гострий ревматичний кардит;

-          системний дерматоміозит (поліміозит);

-          вузликовий періартеріїт;

-          синдром Гудпасчера.

·         Дерматологічні захворювання

-          Пухирчатка.

-          Тяжка мультиформна еритема (синдром Стівенса–Джонсона).

-          Ексфоліативний дерматит.

-          Бульозний герпетиформний дерматит.

-          Тяжкий себорейний дерматит.

-          Тяжкий псоріаз.

-          Грибоподібний мікоз.

-          Кропив’янка.

·         Алергічні стани

Контроль тяжких або інвалідизуючих алергічних станів, які не піддаються належно проведеному традиційному лікуванню, при таких захворюваннях, як:

-          бронхіальна астма;

-          контактний дерматит;

-          атопічний дерматит;

-          сироваткова хвороба;

-          сезонний або цілорічний алергічний риніт;

-          реакції гіперчутливості до лікарських засобів;

-          кропив’янка;

-          гострий неінфекційний набряк гортані (лікарським засобом першого вибору є епінефрин).

·         Офтальмологічні захворювання

Тяжкі гострі та хронічні алергічні і запальні процеси в ділянці ока, зокрема:

-          очна форма Herpes zoster;

-          ірит, іридоцикліт;

-          хоріоретиніт;

-          дифузний задній увеїт і хоріоїдит;

-          неврит зорового нерва;

-          симпатична офтальмія;

-          запалення середнього сегменту ока;

-          алергічний кон’юктивіт;

-          алергічні виразки краю рогівки;

-          кератит.

·         Захворювання шлунково-кишкового тракту

Критичні періоди при таких захворюваннях:

-          виразковий коліт (системна терапія);

-          регіональний ентерит (системна терапія).

·         Респіраторні захворювання

-          Саркоїдоз легень.

-          Бериліоз.

-          Фульмінантний або дисемінований туберкульоз легень, при одночасному застосуванні з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією.

-          Синдром Лефлера, який не піддається лікуванню іншими засобами.

-          Аспіраційний пневмоніт.

-          Середня та тяжка форма пневмонії, спричиненої Pneumocystis carinii, у хворих на СНІД (як допоміжна терапія протягом перших 72 годин протипневмоцистної терапії).

-          Загострення хронічного обструктивного захворювання легень.

·         Стани, які супроводжуються набряками

Для індукування діурезу або ремісії при протеїнурії при нефротичному синдромі, протеїнурії без уремії.

Імуносупресивне лікування

·         Трансплантація органа

Лікування гематологічних та онкологічних захворювань

·         Гематологічні захворювання

-          Набута (аутоімунна) гемолітична анемія.

-          Ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура дорослих (лише внутрішньовенно; внутрішньом’язове застосування протипоказане).

-          Вторинна тромбоцитопенія дорослих.

-          Еритробластопенія (еритроцитарна анемія).

-          Вроджена (еритроїдна) гіпопластична анемія.

·         Онкологічні захворювання

Паліативне лікування таких захворювань, як:

-      лейкози та лімфоми у дорослих;

-      гострий лейкоз у дітей;

-      для покращання якості життя хворих з термінальною стадією ракового захворювання.

Інші

·         Нервова система

-          Набряк головного мозку, зумовлений первинною або метастатичною пухлиною,  і/або допоміжне лікування при хірургічних операціях або променевій терапії.

-          Загострення розсіяного склерозу.

-          Гостра травма спинного мозку. Лікування необхідно починати в перші вісім годин після травми.

·         Туберкульозний менінгіт з блокадою субарахноїдального простору або загрозою блокади, при одночасному застосуванні відповідної протитуберкульозної хіміотерапії.

·         Трихінельоз з ураженням нервової системи або міокарда.

·         Профілактика нудоти та блювання, що пов’язані з хіміотерапією з приводу злоякісного новоутворення.

Ендокринні розлади

·         Первинна або вторинна недостатність кори надниркових залоз.

·         Гостра недостатність кори надниркових залоз.

При цих показаннях препаратами вибору є гідрокортизон або кортизон. За певних обставин можна застосовувати синтетичні аналоги у комбінації з мінералокортикоїдами.

·         Лікування шокових станів: шок внаслідок недостатності кори надниркових залоз або шок, який не відповідає на традиційне лікування, у разі підтвердженої або ймовірної недостатності кори надниркових залоз (загалом препаратом вибору є гідрокортизон). Якщо мінералокортикоїдні ефекти є небажаними, перевага може віддаватися метилпреднізолону.

·         Перед хірургічним втручанням та у разі тяжкої травми або захворювання у пацієнтів зі встановленою недостатністю кори надниркових залоз або у разі наявності сумнівів щодо резерву кори надниркових залоз.

·         Вроджена гіперплазія надниркових залоз.

·         Негнійний тиреоїдит.

·         Гіперкальціємія, пов’язана зі злоякісним новоутворенням.

 

Протипоказання.

Метилпреднізолону натрію сукцинат протипоказаний:

·         пацієнтам із системними грибковими інфекціями;

·         пацієнтам з підвищеною чутливістю до метилпреднізолону або будь-якого компонента цього лікарського засобу;

·         для застосування шляхом інтратекального введення;

·         для застосування шляхом епідурального введення.

Введення живих або живих атенуйованих вакцин протипоказане пацієнтам, які отримують імуносупресивні дози кортикостероїдів.

Гіперчутливість до арахісу або сої. Невелика кількість соєвої олії може екстрагуватися з гумової пробки, що закупорює флакон, тому препарат не слід застосовувати у осіб, які страждають алергією на арахіс або сою.

 

Відносні протипоказання.

Особливі групи ризику.

За пацієнтами, які належать до нижченаведених особливих груп ризику, необхідно проводити ретельне медичне спостереження, а лікування вони повинні отримувати протягом якнайкоротшого періоду (див. також розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»): діти, пацієнти з цукровим діабетом, артеріальною гіпертензією, психіатричними симптомами в анамнезі, окремими інфекційними хворобами, зокрема туберкульозом або певними вірусними захворюваннями, наприклад герпесом або оперізуючим герпесом, що супроводжуються симптомами в ділянці ока.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Метилпреднізолон – це субстрат ферментів цитохрому P450 (CYP), який головним чином метаболізується ферментом CYP3A4. CYP3A4 – це основний фермент найпоширенішої підродини ферментів CYP у печінці дорослої людини. Він каталізує 6β-гідроксилювання стероїдів, що є істотно важливим етапом метаболізму фази І ендогенних і синтетичних кортикостероїдів. Багато інших сполук також є субстратами ферменту CYP3A4, для деяких з них (як і для інших лікарських засобів) було продемонстровано, що вони здатні впливати на метаболізм глюкокортикоїдів шляхом індукції (підвищуючої регуляції) або інгібування ферменту CYP3A4.

ІНГІБІТОРИ CYP3A4. Лікарські засоби, які пригнічують активність CYP3A4, зазвичай знижують печінковий кліренс і підвищують плазмову концентрацію лікарських засобів – субстратів ферменту CYP3A4, таких як метилпреднізолон. У присутності інгібітору CYP3A4 може бути потрібно титрування дози метилпреднізолону, щоб уникнути розвитку токсичності кортикостероїду.

ІНДУКТОРИ CYP3A4. Лікарські засоби, які індукують активність CYP3A4, зазвичай підвищують печінковий кліренс, що призводить до зниження плазмової концентрації лікарських засобів, які є субстратами CYP3A4. Супутнє застосування може потребувати збільшення дози метилпреднізолону, щоб досягти бажаного результату.

СУБСТРАТИ СYP3A4. У присутності іншого субстрату CYP3A4 печінковий кліренс метилпреднізолону може змінюватися, що потребує відповідного корегування дози. Ймовірно, побічні реакції, пов’язані з застосуванням кожного з окремих лікарських засобів, можуть виникати частіше при їхньому сумісному застосуванні.

ЕФЕКТИ, ЗУМОВЛЕНІ НЕ CYP3A4. Інші взаємодії і ефекти, які виникають при застосуванні метилпреднізолону, описані у таблиці 1 нижче.

У таблиці 1 наведено перелік і опис найчастіших і/або клінічно значущих взаємодій між лікарськими засобами або ефектів, які спостерігаються при застосуванні метилпреднізолону.

Таблиця 1.