Сульпірид-ЗН розчин для ін'єкцій 50 мг/мл ампула 2 мл №10

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

СУЛЬПІРИД-ЗН

 (SULPIRID-ZN)

 

Склад:

діюча речовина: сульпірид;

1 мл розчину містить сульпіриду 50 мг;

допоміжні речовини: кислота сірчана, натрію хлорид, вода для ін'єкцій.

 

Лікарська форма.

Розчин для ін'єкцій.

 

Фармакотерапевтична група.

Антипсихотичні засоби. Код АТС N05A L01.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Короткотривале лікування станів ажитації та агресивності у пацієнтів з гострими та хронічними психічними розладами (шизофренія, хронічні порушення нешизофренічного характеру: параноїдальні стани, хронічний галюцинаторний психоз).

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до сульпіриду або до будь-якої з допоміжних речовин препарату; пролактинозалежні пухлини (наприклад, пролактиносекретуюча аденома гіпофіза (пролактинома) та рак молочної залози), відомий або підозрюваний діагноз феохромоцитоми, в комбінації з неантипаркінсонічними агоністами допаміну (каберголін та кінаголід) та в комбінації з леводопою.

Дитячий вік.

 

Спосіб застосування та дози.

Препарат вводять внутрішньом’язово. Призначений лише для дорослих хворих. Слід завжди призначати мінімальну ефективну дозу. Якщо клінічний стан пацієнта дозволяє, лікування має розпочинатися з низької дози (100 мг), після чого можливе поступове титрування дози. Доза становить від 400 до 800 мг на добу протягом 2 тижнів.

 

 

Побічні реакції.

Нервові розлади:

·          рання дискінезія (спастична кривошия, окулогірний криз, тризм), що зменшується при застосуванні антихолінергічних антипаркінсонічних препаратів;

·          екстрапірамідні симптоми та пов’язані порушення:

−  паркінсонізм та пов’язані симптоми: тремор, гіпертонія, гіпокінезія, гіперсалівація;

− акінетичні симптоми, що супроводжуються або не супроводжуються гіпертонусом і послаблюються при застосуванні антихолінергічних антипаркінсонічних агентів; гіперкінетична-гіпертонічна, збудлива рухова активність; акатизія, пізня дискінезія, для якої характерні мимовільні ритмічні рухи, зокрема язика і/або обличчя, яка може спостерігатись у ході тривалих курсів лікування всіма нейролептиками; в цьому випадку антихолінергічні антипаркінсонічні препарати неефективні та можуть посилювати клінічні прояви, заспокійливий ефект або сонливість, надходили повідомлення про безсоння

, судоми (див. розділ «Особливості застосування»), потенційно летальний злоякісний нейролептичний синдром (див. розділ «Особливості застосування»).

Ендокринні порушення: короткочасна гіперпролактинемія, що зникає після відміни лікування, яка може призводити до аменореї, галактореї, гінекомастії, імпотенції або фригідності.

З боку метаболізму та харчування: збільшення маси тіла.

З боку серцево-судинної системи:

подовження QT-інтервалу, шлуночкові аритмії, зокрема двонаправлена веретеноподібна шлуночкова тахікардія та шлуночкова тахікардія, яка може призвести до фібриляції шлуночків або зупинки серця, раптова смерть (див. розділ «Особливості застосування»); постуральна гіпотонія.

Під час застосування антипсихотичних засобів повідомлялось про випадки венозної тромбоемболії, включаючи випадки емболії легеневої артерії та тромбоз глибоких вен.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: збільшення активності ферментів печінки.

З боку шкіри та її похідних: макулопапульозні висипання.

З боку системи крові та лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз – частота виникнення невідома.

Стани при вагітності, у післяпологовому та перинатальному періоді: синдром відміни у новонароджених – частота виникнення невідома.

У постмаркетинговий період повідомлялося про рідкісні випадки анафілактичного шоку, включаючи падіння артеріального тиску, серцебиття, відчуття нестачі повітря, задишку, судомний синдром, почервоніння та краплинні крововиливи у місці введення.

 

Передозування.

Досвід щодо передозування сульпіриду обмежений. Можуть спостерігатися дискінетичні прояви зі спазматичною кривошиєю, протрузією язика та тризмом. У деяких хворих можуть розвинутися прояви паркінсонізму, що є небезпечним для життя, або навіть кома.

Сульпірид частково виводиться при гемодіалізі. Специфічний антидот для сульпіриду відсутній.

Лікування має бути симптоматичне, реанімація при ретельному контролі серцевої діяльності та дихальної функції (ризик пролонгації інтервалу QT та шлуночкових аритмій), який повинен продовжуватися до повного одужання хворого. У разі розвитку тяжкого екстрапірамідного синдрому слід вводити антихолінергічні препарати.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Через обмежений досвід застосування препарату під час вагітності не рекомендується. При застосуванні антипсихотиків, включаючи Сульпірид-ЗН, впродовж III-го триместру вагітності існує ризик виникнення побічних реакцій, включаючи екстрапірамідний синдром та синдром відміни, при яких можуть змінюватись тяжкість та тривалість побічних реакцій у новонароджених. Повідомлялося про випадки ажитації, гіпертонії, гіпотонії, тремору, сонливості, дихального дистрес-синдрому, порушень при годуванні. Якщо сульпірид застосовується під час вагітності, то, з урахуванням профілю безпеки сульпіриду, слід розглянути можливість проведення належного моніторингу стану новонароджених.

Період годування груддю.

Оскільки сульпірид виявляється в грудному молоці, годування груддю під час лікування не  рекомендується.

 

Діти. У даній лікарській формі препарат призначений лише для дорослих хворих.

 

Особливості застосування.

Оскільки повідомлялося про випадки розвитку гіперглікемії у пацієнтів, які отримували атипові антипсихотичні засоби, у осіб, які хворіють на діабет або мають фактори ризику розвитку діабету, на початку лікування сульпіридом слід проводити належний моніторинг рівня глюкози в крові.

Окрім особливих випадків, цей лікарський засіб не слід призначати особам із хворобою Паркінсона.

Для пацієнтів з нирковою недостатністю рекомендуються зменшені дози та посилений моніторинг; у разі серйозної ниркової недостатності бажано проводити переривчасті курси лікування.

Під час лікування  сульпіридом необхідне більш ретельне спостереження для:

- хворих на епілепсію, оскільки сульпірид може знижувати судомний поріг; були повідомлення про випадки виникнення судом у пацієнтів, які лікувалися сульпіридом (див. розділ «Побічні реакції»);

- пацієнтів літнього віку, які схильні до розвитку постуральної гіпотензії, а також більш сприйнятливі до седативного та екстрапірамідних ефектів препарату.

Пацієнтам з агресивною поведінкою або ажитацією з імпульсивністю сульпірид слід призначати разом із седативними засобами.

При застосуванні антипсихотиків, включаючи Сульпірид-ЗН, повідомлялось про випадки виникнення лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу. Інфекції нез’ясованого походження чи лихоманка можуть вказувати на дискразію крові, що потребує негайного лабораторного аналізу крові.

Рекомендовано уникати застосування препарату Сульпірид-ЗН хворим з гострою порфірією.

Потенційно летальний злоякісний нейролептичний синдром: у разі підвищення температури тіла нез'ясованої етіології лікування необхідно негайно припинити, оскільки це може бути одним із симптомів злоякісного синдрому, який може розвиватися під час приймання нейролептичних засобів (блідість, гіпертермія, автономні розлади, порушення свідомості, ригідність м’язів).

Ознаки автономної дисфункції, такі як потіння і зміни артеріального тиску, можуть розвиватися до появи гіпертермії та є ранніми тривожними симптомами.

Хоча цей ефект нейролептичних засобів може мати ідіосинкратичну природу, можуть бути присутні фактори ризику, такі як зневоднення та органічне ушкодження мозку.

Подовження інтервалу QT: сульпірид може призводити до залежного від дози подовження інтервалу QT. Цей ефект, який, як відомо, підвищує ризик розвитку серйозних вентрикулярних аритмій, зокрема шлуночкової пароксизмальної тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes)

, частіше має місце у пацієнтів з брадикардією, гіпокаліємією та вродженим або набутим подовженням QT (коли сульпірид приймають одночасно з лікарським засобом, який призводить до подовження інтервалу QT), див. розділ «Побічні реакції».

Отже, перш ніж вводити цей препарат, якщо дозволяє клінічна ситуація, слід перевірити наявність у пацієнтів факторів ризику розвитку цього типу аритмії: брадикардія менш ніж          55 ударів за хвилину, гіпокаліємія, вроджене подовження інтервалу QT, супутнє лікування  лікарським засобом, який може спричиняти виражену брадикардію (менш ніж 55 ударів за хвилину), гіпокаліємію, уповільнення внутрішньосерцевої провідності або подовження              QT-інтервалу (див. розділи «Протипоказання» та «

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

За винятком невідкладних випадків, рекомендується провести ЕКГ-дослідження під час початкового обстеження пацієнтів, які повинні отримувати лікування нейролептичним препаратом.

Інсульт

Під час рандомізованих плацебо-контрольованих клінічних досліджень у літніх пацієнтів зі старечим слабоумством, які лікувалися атиповими антипсихотичними засобами, спостерігали підвищений ризик інсульту, порівняно з тими, хто отримував плацебо. Причина цього підвищення ризику невідома. Не можна виключати існування підвищеного  ризику при застосуванні інших антипсихічних препаратів або в інших популяціях пацієнтів. Пацієнтам, які мають фактори ризику інсульту, цей лікарський засіб призначають з обережністю.

Пацієнти літнього  віку з деменцією

Ризик смерті підвищується серед пацієнтів літнього віку з психозом, спричиненим деменцією, які отримують лікування антипсихотичними засобами.

Аналіз даних з 17 плацебо-контрольованих досліджень (з середньою тривалістю 10 тижнів), які проводились за участю пацієнтів, що приймали атипові антипсихотичні засоби, показав, що ризик смерті збільшився у 1,6–1,7 разу порівняно з плацебо.

Після завершення середнього терміну лікування, що становив 10 тижнів, ризик смерті становив 4,5 % в групі пацієнтів, які отримували лікування, порівняно з 2,6 % в групі плацебо.

Хоча причини смерті в клінічних дослідженнях із застосуванням атипових антипсихотичних засобів були різними, більшість смертей наступали внаслідок або серцево-судинних (наприклад, серцева недостатність, раптова смерть), або інфекційних захворювань (наприклад, пневмонія).

Епідеміологічні дослідження свідчать про те, що лікування стандартними антипсихотичними засобами може збільшувати смертність, так само, як і у випадку з атиповими антипсихотичними засобами.

Роль антипсихотичного засобу та індивідуальних особливостей пацієнта у підвищенні рівня смертності в епідеміологічних дослідженнях залишається невизначеною.

Венозна тромбоемболія: під час застосування антипсихотичних засобів іноді повідомлялось про летальні випадки венозної тромбоемболії (ВТ). Оскільки хворі, які приймають антипсихотичні засоби, часто мають надбані фактори ризику розвитку ВТ, до та під час лікування препаратом Сульпірид-ЗН

необхідно визначити усі фактори ризику розвитку ВТ та вжити запобіжних заходів (див. розділ «Побічні реакції»).

Не рекомендується застосовувати цей лікарський засіб одночасно з алкоголем, леводопою, агоністами допамінових рецепторів, протипаразитарними засобами, які можуть спричинити пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу «пірует» (torsades de pointes), з метадоном, іншими нейролептиками та лікарськими засобами, які можуть спричинити пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу «пірует» (torsades de pointes) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з  іншими механізмами.

Слід попередити пацієнтів, особливо тих, хто керує транспортними засобами чи працює з механізмами, що приймання цього лікарського засобу може призводити до розвитку сонливості (див. розділ «Побічні реакції»). Під час застосування препарату протипоказано керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами.

 

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Седативні засоби

Слід пам’ятати, що багато лікарських засобів або речовин можуть виявляти адитивний гальмівний вплив на центральну нервову систему та призводити до зменшення розумової активності. Ці засоби включають похідні морфіну (аналгетики, засоби від кашлю та замісну терапію), нейролептики, барбітурати, бензодіазепіни, небензодіазепінові анксіолітики (такі як мепробамат), гіпнотики, седативні антидепресанти (амітриптилін, доксепін, міансерин, міртазапін, триміпрамін), седативні H1-антигістаміни, антигіпертензивні засоби з центральною дією, баклофен і талідомід.

Препарати, які можуть викликати розвиток пароксизмальної шлуночкової тахікардії (torsades de pointes) типу «пірует»

До цього серйозного порушення серцевого ритму може призводити низка лікарських засобів, які мають або не мають антиаритмічну активність. Провокуючими факторами є гіпокаліємія та брадикардія, наявність вродженого або набутого подовження інтервалу QT.

До таких засобів належать, зокрема, антиаритмічні агенти класів Іa та III і деякі нейролептики.

У таку взаємодію вступають еритроміцин, спіраміцин та вінкамін, але тільки у лікарських формах для внутрішньовенного введення.

Супутнє введення двох «торсадогенних» (тих, що викликають torsades de pointes) препаратів загалом протипоказане. Але винятки становлять метадон та деякі інші речовини:

протипаразитарні засоби (галофантрин, люмефантрин, пентамідин) небажано комбінувати  з іншими препаратами, які можуть зумовити розвиток пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes);

·          нейролептики, які можуть викликати розвиток пароксизмальної шлуночкової тахікардії, також не бажано, але не протипоказано комбінувати з іншими препаратами, які можуть спричинити пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу «пірует» (torsades de pointes).

Протипоказані комбінації

(див. розділ «Протипоказання»)

·          Неантипаркінсонічні агоністи допаміну (каберголін, кінаголід).

Між леводопою та нейролептиками існує взаємний антагонізм.

Небажані комбінації 

(див. розділ «Протипоказання»)

·          Протипаразитарні  препарати, які можуть спричинити розвиток пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes) (галофантрин, люмефантрин, пентамідин).

Підвищений ризик шлуночкових аритмій, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes). Якщо можливо, лікування протигрибковими азолами слід припинити.

Якщо одночасного лікування уникнути не можна, перед його початком потрібно перевірити QT-інтервал, а в ході лікування контролювати показники ЕКГ.

·          Антипаркінсонічні агоністи допаміну (амантадин, апоморфін, бромокриптин, ентакапон, лізурид, перголід, пірибедил, праміпексол, ропінірол, селегілін).

Між агоністами допаміну та нейролептиками існує взаємний антагонізм.

Агоністи допаміну можуть викликати або посилювати психічні розлади. Якщо пацієнтам із хворобою Паркінсона, які отримують лікування агоністами допаміну, необхідне призначення нейролептиків, дози агоністів допаміну слід поступово знизити (різка їх відміна спричиняє ризик появи злоякісного нейролептичного синдрому).

·          Інші препарати, які можуть спричинити пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу «пірует» (torsades de pointes): антиаритмічні препарати класу Іa (кінідин, гідрокінідин, дизопірамід) і класу III (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід) та інші препарати, такі як бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин для внутрішньовенного введення, мізоластин, вінкамін для внутрішньовенного введення, моксифлоксацин, спіраміцин для внутрішньовенного введення.

Високий ризик шлуночкових аритмій, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes).

·         Інші нейролептики, які можуть викликати розвиток пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes) (амісульприд, хлорпромазин, ціамемазин, дроперидол, галоперидол, левомепромазин, пімозид, піпотіазид, сертиндол, сульпірид, сультоприд, тіаприд, вераліприд).

Підвищений ризик шлуночкових аритмій, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes).

·          Алкоголь.

Потенціювання седативних ефектів нейролептичних засобів.

Погіршення здатності до концентрації уваги може бути небезпечним під час керування транспортними засобами та роботи з механізмами.

Пацієнти повинні уникати вживання алкогольних напоїв або застосування лікарських засобів, які містять спирт.

·          Леводопа.

Між агоністами допаміну та нейролептиками існує взаємний антагонізм. Пацієнтам із хворобою Паркінсона слід призначати мінімальні ефективні дози кожного з цих препаратів.

·         Метадон.

Підвищений ризик шлуночкових аритмій, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes).

Комбінації, призначення яких вимагає обережності

·          Бета-блокатори, які застосовуються при серцевій недостатності (бісопролол, карведилол, метопролол, небіволол).

Підвищений ризик шлуночкових аритмій, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes).

Необхідний клінічний моніторинг та контроль ЕКГ.

·          Препарати, які викликають брадикардію (зокрема антиаритмічні препарати класу Іa, бета-блокатори, деякі антиаритмічні препарати класу III, деякі блокатори кальцієвих каналів (дилтіазем, верапаміл, клонідин, гуанфацин), глікозиди дигіталісу, пілокарпін, антихолінестеразні засоби).

Підвищений ризик шлуночкових аритмій, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії. Необхідний клінічний моніторинг та контроль ЕКГ.

·         Калійнезберігаючі препарати (калійнезберігаючі діуретики, окремо або в комбінації, стимулювальні проносні засоби, глюкокортикоїди, тетракозактид і амфотерицин                 В IV).

Підвищений ризик шлуночкових аритмій, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes).

Перед введенням слід провести корекцію наявної гіпокаліємії і здійснювати клінічний контроль електролітів та ЕКГ.

·          Сукралфат.

Зменшення абсорбції сульпіриду в шлунково-кишковому тракті.

Між введенням сукралфату та сульпіриду має бути певний інтервал часу (більше                2 годин, якщо це можливо).

·          Шлунково-кишкові засоби місцевої дії, антациди та активоване вугілля.

Зменшення абсорбції сульпіриду в шлунково-кишковому тракті.

Між  введенням цих агентів і сульпіриду має бути певний інтервал часу (більше                2 годин, якщо це можливо).

·          Гіпотензивні засоби.

Підвищений ризик артеріальної гіпотензії, зокрема постуральної.

·          Бета-блокатори (крім есмололу, соталолу та бета-блокаторів, що застосовуються при серцевій недостатності).

Судинорозширювальна дія і ризик артеріальної гіпотензії, зокрема постуральної (адитивний ефект).

·          Нітрати, нітрити та споріднені препарати.

Підвищений ризик артеріальної гіпотензії, зокрема постуральної.

Застосування літію підвищує ризик виникнення екстрапірамідних побічних ефектів.

Сульпірид може знижувати ефективність ропіноролу.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Сульпірид впливає на допамінергічну нервову передачу  в головному мозку як допаміноміметик,  завдяки чому чинить активуючу дію. У високих дозах сульпірид також чинить антирепродуктивну дію.

Фармакокінетика. Після внутрішньовенного введення дози 100 мг максимальна концентрація сульпіриду в плазмі крові досягається через 30 хвилин і становить 2,2 мг/л.

Сульпірид швидко розподіляється в тканинах організму: видимий об’єм розподілу у стаціонарному стані становить 0,94 л/кг. Зв’язування з протеїнами плазми становить 40 %.

У незначних кількостях виявляється в грудному молоці та здатен долати плацентарний бар’єр. Сульпірид практично не метаболізується в організмі людини; 92 % від введеної дози сульпіриду шляхом внутрішньовенної ін’єкції виводиться у незміненому вигляді із сечею.

Виводиться в основному нирками шляхом клубочкової фільтрації. Його нирковий кліренс становить 126 мл/хв. Період напіввиведення з плазми − 7 годин.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна або майже безбарвна рідина без запаху або зі слабким специфічним запахом.

 

Термін придатності.

3 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

 

Упаковка. № 5, №5 (5х1); №10,  №10 (5х2), по 2 мл в ампулі у картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник. ТОВ «Харківське фармацевтичне підприємство «Здоров’я народу».

 

Місцезнаходження.  Україна, 61013, м . Харків, вул. Шевченка, 22.