Анорексія

Анорексія – це розлад харчової поведінки, що розвинувся з психологічних причин внаслідок неприйняття свого зовнішнього вигляду, і як наслідок відмови від їжі, застосування заходів, які сприяють незасвоєнню їжі або надмірної стимуляції метаболізму. Анорексія призводить не лише до надмірної втрати ваги, а й супроводжується слабкістю, дратівливістю, апатією. Анорексія може стати причиною появи низки патологій від затримки росту та статевого розвитку до порушень роботи ШКТ, патологій серцево-судинної системи та навіть раптової зупинки серця.

У більшості випадків анорексія реєструється у жінок віком від 15 до 45 років з піком народження від 15 до 20 років, але може спостерігатися і у чоловіків.

Причини розвитку анорексії

Розвиток анорексії зазвичай обумовлений поєднанням кількох чинників, серед яких:

• підвищена тривожність та присутність фобій,
• дисбаланс ряду гормонів головного мозку (наприклад, серотоніну), а також вироблення занадто великої кількості лептину,
• тривалі депресії,
• генетична схильність,
• психологічні фактори,
• соціальні чинники (ставлення батьків, друзів до питань стрункості, громадські норми щодо постаті),
• алкоголізм та наркоманія,
• імунні розлади,
• ряд інфекційних хвороб,
• ендокринні захворювання (наприклад, тиреотоксикоз),
• зловживання деякими лікарськими засобами.

Психологічні чинники можуть призводити до появи поширеного різновиду – нервової анорексії. Серед причин, які можуть підвищувати ймовірність її розвитку:

• прагнення все тримати максимально під своїм контролем,
• бажання відповідати нормам навколишнього соціуму,
• комплекси, відчуття власної неповноцінності,
• невдоволення своєю зовнішністю,
• перфекціонізм,
• психологічні травми.

Симптоми анорексії

Перший симптом анорексії – те, що людина сама свідомо зменшує порції їжі, відмовляється від багатьох страв та продуктів, робить усе, щоб менше їсти.

До поведінкових ознак анорексії можна віднести:

• постійне бажання схуднути, навіть якщо вага в нормі або нижче за норму,
• дуже строгий контроль дієти з підрахунком калорій та великим списком заборонених продуктів,
• часта відмова від вживання їжі з різних приводів,
• заходи, які сприяють незасвоєнню їжі (тривале пережовування, а потім випльовування, штучне провокування блювання після їжі, вживання проносних),
• постійні тренування після кожного вживання їжі,
• замкненість, неконтактність.

До фізіологічних ознак анорексії належать:

• дуже низька маса тіла,
• проблеми у роботі травної системи,
• головні болі,
• слабкість, стомлюваність, непритомність,
• випадання волосся, ламкі нігті,
• забудькуватість, уповільнена швидкість реакції,
• припинення менструації у жінок.

Якщо анорексію не лікувати, то згодом хронічний дефіцит поживних речовин може призвести до різних порушень у роботі організму. Можуть розвинутись патології серця та судин, виникнути ендокринні захворювання, остеопороз, розвинутися безпліддя, депресія. У найважчих випадках анорексія може призвести до смерті.

Діагностика та лікування анорексії

Для того, щоб поставити діагноз «анорексія» лікар проводить огляд, аналізує поведінку, показники ваги та здоров'я. Лікування цього розладу харчової поведінки включає допомогу психолога, нормалізацію дієти і при необхідності вживання лікарських препаратів.

На перших стадіях анорексії достатньо, щоб людина усвідомила свою проблему, визнала наявність анорексії та змінила своє харчування. Для цього проводиться робота з психологом та дієтологом.

У важких випадках на перших етапах відновлення може знадобитися внутрішньовенне введення глюкози, призначення спеціальних поживних сумішей. Для того, щоб швидше відбувався набір ваги, можуть призначатися H1-гістаміноблокатори. Для усунення симптомів депресії рекомендуються антидепресанти. Також може призначатися гормональна терапія, ліки для нормалізації роботи серцево-судинної системи та інших органів та систем, якщо вони постраждали.