Аутоімунний тиреоїдит

Хронічний аутоімунний тиреоїдит, також відомий як хвороба Хашимото, являє собою серйозне ендокринне порушення. У багатьох випадках захворювання протікає безсимптомно, супроводжуючись безболісним дифузним збільшенням щитовидної залози. Згодом тиреоїдит призводить до руйнування тканин щитовидки і прогресуючого порушення її роботи.

У багатьох людей з хронічним тиреоїдитом розвивається стан гіпотиреозу — зменшеної функціональної активності щитовидної залози. В результаті у крові хворих знижуються рівні тиреоїдних гормонів (Т3 і Т4), що призводить до появи характерної клінічної симптоматики хвороби.

Причини

Тиреоїдит Хашимото відноситься до аутоімунних захворювань, будучи їх типовим представником. Патологія розвивається в результаті дисфункції імунної системи, через що вона починає виробляти антитіла до тканин власного організму, зокрема, до тканин щитовидної залози.

Велику роль у розвитку хронічного аутоімунного тиреоїдиту відіграє спадкова схильність. З захворюванням найчастіше стикаються ті люди, чиї родичі також страждають цією патологією. Примітно, що хвороба набагато частіше зустрічається у жінок, ніж у чоловіків.

На думку деяких авторів, розвитку тиреоїдиту також сприяє надлишок йоду в раціоні.

Симптоми

У багатьох людей хвороба протікає абсолютно безсимптомно, супроводжуючись тільки безболісним збільшенням щитовидки. В такому випадку тиреоїдит виявляють випадково, під час профоглядів або планової здачі аналізів.

При розвитку гіпотиреозу людину можуть турбувати такі симптоми:

• загальна слабкість, млявість, апатія;
• депресивний стан;
• часта зміна настрою;
• плаксивість;
• підвищена пітливість;
• тремор кінцівок.

У разі значного збільшення розмірів щитовидної залози у хворих може відмічатися осиплість і огрубіння голосу, першіння в горлі, а також видима припухлість в області шиї.

Діагностика

Для діагностики хвороби Хашимото та інших аутоімунних захворювань щитовидної залози сьогодні використовують понад 50 різних інструментальних і лабораторних методів.

Фахівці поділяють їх на п'ять груп:

• Гормональні дослідження — визначення рівнів тиреоїдних і інших гормонів (Т3, Т4, ТТГ, ТСГ), що відображають функціональний стан щитовидки.
• Візуалізуючі методи (КТ, УЗД) — інструментальні дослідження, що дозволяють побачити патологічні зміни в органі.
• Функціональні проби та фармакодинамічні тести, що дають уявлення про тиреоїдну функції і її регуляторні механізми (проби перхлоратом, тест поглинання РФП).
• Імунохімічні тести, які встановлюють наявність аутоімунної реакції, спрямованої проти щитовидної залози (аутоантитіла, сенсибілізовані лімфоцити, циркулюючі імунні комплекси).
• Гістобіопсійні методи — спрямовані на виявлення гістологічних змін в органі.

Діагноз встановлюють на підставі характерної клінічної картини і даних додаткових методів дослідження.

Лікування

Специфічного лікування хвороби Хашимото на сьогоднішній день не існує.

При розвитку супутнього гіпотиреозу тиреоїдні препарати, що компенсуюють дефіцит гормонів щитовидної залози (тироксин, трийодтиронін, тиреоїдин). При швидко зростаючому зобі, що викликає здавлення шийних органів, хворому може знадобитися хірургічне втручання.