Хвороба Паркінсона

Хвороба Паркінсона – це хронічне дегенеративне неврологічне захворювання, яке повільно прогресує і негативно відбивається на функціях моторної системи. Найбільш часто проявляється у пацієнтів похилого віку. Хвороба Паркінсона провокує загибель нервових клітин мозку (нейронів), які виробляють нейромедіатор дофамін.

Хвороба називається на честь Джеймса Паркінсона, британського лікаря, який написав «Есе про дрижальний параліч».

Симптоми хвороби Паркінсона

Ознаками цього захворювання можуть бути:

• напруженість, ригідність м'язів;

• хаотичність рухів, проблеми з координацією;

• тремор кінцівок;

• швидка стомлюваність, відчуття загальної слабкості;

• загальмованість рухів;

• напівзігнуті руки і ноги під час будь-якого руху;

• так звана «поза прохача» – виражена сутулість;

• неконтрольовані спазми різних м'язів, зокрема і м'язів сечового міхура, що провокує неконтрольоване сечовипускання;

• нестійка хода;

• падіння під час ходьби;

• втрата адекватної мімічної активності;

• проблеми зі сном;

• депресія;

• порушення пам'яті.

Чому розвивається хвороба Паркінсона?

Поки медичній науці точно не відомо, чому розвивається дане неврологічне захворювання? Точно лише відомо, що воно з'являється на тлі порушення вироблення дофаміну. Передбачається, що це може виникнути через вплив на організм нейротоксичних речовин. Також важлива спадковість в цьому питанні.

Крім того, слід врахувати той факт, що чоловіки набагато частіше страждають від хвороби Паркінсона, ніж жінки. Пацієнтів, що палять, з цим діагнозом приблизно в 3 рази менше, ніж тих, хто не має цієї звички. Передбачається, що це пов'язано з тим, що нікотин стимулює продукування дофаміну. Однак це не означає, що потрібно починати курити. Адже куріння провокує безліч інших небезпечних захворювань.

Класифікація хвороби Паркінсона

Виділяють хворобу Паркінсона:

• первинну, або ідіопатичний синдром паркінсонізму;

• вторинну – розвивається на тлі тривалого лікування певними препаратами, які негативно впливають на центральну нервову систему, або в наслідок травм.

Хвороба Паркінсона має такі стадії розвитку:

• рання – симптоми проявляються мінімально;

• розгорнута – рухова активність пацієнта вже помітно порушується;

• пізня – розвиваються важкі неврологічні порушення, що тягне за собою втрату здатності самостійно за собою доглядати.

Бувають такі форми паркінсонізму:

• тремтлива – помітний тремор (тремтіння) кінцівок;

• акінетико-ригідна – головні симптом хвороби – загальмованість, повільність, скутість рухів;

• змішана – у пацієнта відзначаються всі симптоми погіршення рухової активності.

Діагностика і лікування

Для постановки діагнозу лікар аналізує симптоми, які відзначаються у пацієнта. Підтвердити діагноз допоможе електроміографія, яка проводиться для дослідження біоелектричної активності м'язів і нервово-м'язової передачі. Щоб виявити порушення мозкової діяльності проводять електроенцефалографію.

Хвороба Паркінсона на сьогодні невиліковна, головна мета її лікування – зупинити прогрес розвитку її симптомів. Можливе медикаментозне і хірургічне лікування паркінсонізму, наприклад, проведення малоінвазивних нейрохірургічних операцій для стимуляції нервових клітин. Також можливе проведення таких операцій на мозку, як палідотомія і таламотомія.

Медикаменти використовуються в основному для того, щоб зменшити ригідність м'язів і прояви погіршень рухової активності.

Якщо хворобу виявити на ранніх стадіях і вчасно почати лікування, пацієнт може довгі роки вести цілком повноцінне життя.

Оскільки причини хвороби Паркінсона до кінця не вивчені, про ефективні методи профілактики не йдеться. Дещо зменшити ймовірність розвитку хвороби може уникнення контакту з токсичними речовинами, вживання вітамінів групи В, фізична і розумова активність.