Ботулізм

Ботулізмом називають гостре захворювання токсико-інфекційної природи, для якого характерне ураження центральної і вегетативної нервової системи. Збудником хвороби є анаеробна бактерія Clostridium botulinum, вегетативні форми якої продукують ботулотоксин — одну з найсильніших природних отрут.

Основними переносниками клостридій ботулізму є теплокровні тварини, рідше — риби, молюски та ракоподібні. У їх кишечнику бактерії активно розмножуються, після чого виділяються в навколишнє середовище разом з фекаліями. Там клостридії перетворюються в спори, у вигляді яких вони можуть зберігатися багато років. В організм людини мікроорганізми потрапляють разом з інфікованою їжею або через рани (раневий ботулізм).

Механізм розвитку ботулізму

Найчастіше ботулізм розвивається в результаті потрапляння токсинів бактерій в шлунково-кишковий тракт людини. Оскільки Clostridium botulinum можуть розвиватися і продукувати ботулотоксин лише в анаеробних умовах, джерелом інфекції зазвичай виступають домашні консерви, жирні окости, товсті ковбаси, велика риба та інші продукти, в товщі яких немає повітря. В їжу спори бактерій зазвичай потрапляють з грунту. При наявності відповідних умов вони перетворюються в «живі» вегетативні форми, які продукують токсин.

Проникнувши в шлунково-кишковий тракт, ботулотоксин починає відразу ж всмоктуватися в кров через слизову оболонку рота, шлунку і кишечника. В організмі людини він надає нейротоксичну дію, вражаючи моторні нейрони передніх рогів спинного і довгастого мозку, а також нервові закінчення. В результаті у хворого розвивається спадний млявий параліч, який може призводити до дихальної недостатності.

При раневому ботулізму людина заражається спорами, які потім перетворюються у вегетативні форми і починають виділяти ботулотоксин. Останній проникає в кров і викликає розвиток хвороби.

Симптоми ботулізму

Інкубаційний період при ботулізмі може тривати від кількох годин до двох-трьох днів, після чого у людини з'являються характерні симптоми. Як правило, хвороба починається гостро, з симптомів харчової токсикоінфекції (нудоти, блювоти, діареї та болей в животі). Однак протягом доби блювота і діарея змінюються запором і ослабленням перистальтики кишечника. У людини з'являється стомлюваність, м'язова слабкість і неврологічна симптоматика.

Типові симптоми ботулізму:

• Очні симптоми: зниження гостроти зору, двоїння в очах, порушення рухливості очних яблук, розширення зіниць і відсутність їх нормальної реакції на світло.
• Порушення мови: змазана і невиразна мова, осиплість голосу, гугнявість; у тяжких випадках — повна відсутність голосу.
• Порушення ковтання — від незначного утруднення при ковтанні твердої сухої їжі (при легкому перебігу) до повної неможливості вживати будь-яку їжу.
• Дихальні порушення: відчуття браку повітря, поверхневе прискорене дихання, біль і стиснення у грудях; у важких випадках — парез дихальних м'язів.

Через 2-3 дні після початку ботулізму до описаних вище симптомів додаються ознаки інтоксикації (головний біль, м'язова слабкість, втомлюваність, запаморочення, безсоння).

Зворотний розвиток хвороби триває досить довго — як мінімум 1-1,5 місяці. У хворого в першу чергу відновлюється нормальне дихання і ковтання, потім проходять головні болі, порушення мови і очні симптоми. М'язова слабкість зазвичай зберігається до півроку. Після цього настає повне одужання.

Раневий ботулізм має схожий клінічний перебіг, однак при ньому відсутні ознаки харчової інтоксикації (пронос, блювота і т.д.).

Діагностика і лікування ботулізму

Хворобу діагностують лабораторними методами, шляхом виявлення ботулотоксину в заражених продуктах харчування і матеріалах, взятих від хворих (кров, фекалії, промивні води, блювотні маси).

Лікування ботулізму завжди проводять в умовах стаціонару. Хворим призначають дезінтоксикаційну терапію, що включає промивання шлунка і кишечника, внутрішньовенне введення колоїдних розчинів (Хлосоль, Трисоль, Квартасоль), застосування ентеросорбентів, діуретиків, вітамінів. Для нейтралізації ботулінічного токсину всім пацієнтам обов'язково вводять протиботулінічну сироватку — вона найбільш ефективна в перші 1-3 дні хвороби.