Для лікування ДИТЯЧИЙ ЦЕРЕБРАЛЬНИЙ ПАРАЛІЧ (ДЦП):
Скоро тут зʼявляться потрібні товари для лікування
ДИТЯЧИЙ ЦЕРЕБРАЛЬНИЙ ПАРАЛІЧ (ДЦП)
Дитячий церебральний параліч (ДЦП)
Дитячий церебральний параліч (ДЦП) – це група хронічних хвороб центральної нервової системи, через які у пацієнта відзначаються рухові порушення й інші неврологічні симптоми. Йдеться про непрогресуючі пошкодження рухових провідних шляхів і зон головного мозку.
Симптоми ДЦП
Залежно від того, наскільки сильно було пошкоджено мозок, проявляються й симптоми ДЦП. Найчастіше вони помітні вже в дитинстві, на тлі дозрівання нервової системи, але в ранньому дитинстві мало себе проявляють. Ознака, яка може вказувати на ДЦП у перший рік життя малюка – затримка безумовних рефлексів, які зникають в нормі через декілька місяців після появи на світ.
Ознаками дитячого церебрального паралічу можуть бути:
• судоми;
• деформація скелета;
• затримка розумового розвитку;
• хронічний сильний м'язовий тонус;
• наявність у дитини періодичних рухів, які вона не контролює;
• втрата слуху;
• проблеми з мовленням, зором;
• труднощі з процесом ковтання;
• неконтрольовані процеси сечовипускання і дефекації.
Причини ДЦП
До захворювання ЦНС, яке впливає на рухову функцію, можуть привести:
• пошкодження ділянок головного мозку в результаті гіпоксії (кисневого голодування);
• патології розвитку структур мозку;
• інфекції, які вплинули на роботу головного мозку;
• пологові та післяпологові травми мозку;
• внутрішньоутробне інфікування плода вірусною інфекцією;
• резус-конфлікт між матір'ю і дитиною;
• отруєння, через яке травмувався головний мозок (це може бути, наприклад, отруєння такою речовиною, як свинець).
Відомо, що у недоношених дітей ризик розвитку ДЦП набагато вищий, ніж у малюків, що народилися вчасно.
Класифікація ДЦП
Види ДЦП розрізняють в залежності від того, яка саме ділянка мозку вражений. Бувають такі види даної патології:
• Спастична диплегія – уражаються відділи мозку, що відповідають за рухи рук і ніг. Це ДЦП, яке зустрічається найчастіше. Воно призводить до часткового або повного паралічу кінцівок.
• Гемипаретична форма ДЦП – пошкодження фіксується в одній з півкуль мозку з підкірковими і корковими структурами. Вони відповідають за рухову активність. При такому виді ДЦП симптоми хвороби помітні на одній стороні тіла: якщо уражається ліва півкуля, страждає правий бік тіла, і навпаки.
• Гіперкінетична форма ДЦП – уражаються підкоркові структури мозку. Призводить до появи у хворого мимовільних рух – гіперкінезів.
• Подвійна геміплегія – уражається або весь мозок, або його великі півкулі. Розвивається ригідність м'язів рук і ніг. Крім того, хворий не в змозі тримати голову, стояти, сидіти. Одна з найскладніших форм ДЦП.
• Атонічно-астатична форма ДЦП – уражається мозочок. Результат – проблеми з координацією, рівновагою.
Діагностика і лікування
Діагноз ставиться на основі симптомів порушень рухових функцій непрогресуючого характеру. Щоб виключити іншу неврологічну патологію, проводять МРТ, КТ мозку. Також показана консультація генетика.
У хворих на дитячий церебральний параліч на МРТ буде помітно ознаки помилкової поренцефалії, корково-підкоркових атрофії, дифузного зниження щільності білої речовини.
Головна допомога пацієнту з ДЦП – організація максимально комфортних умов життя для дитини, а також використання всіх можливостей для її розвитку. Розвивати потрібно вміння, навички і комунікативні здібності дитини, хоча для хворих на ДЦП це непросто.
У терапії застосовують масаж, лікувальну фізкультуру, заняття з логопедом, психологом, допоміжні технічні пристосування. Для зниження тонусу м'язів можливе застосування ліків. Також іноді показані ортопедичні і нейрохірургічні операції.
Хвороба зберігається і в дорослому віці. Терапія пацієнтів старше 18 років принципово не відрізняється від лікування дітей з цією патологією.
Можливі ускладнення
Через рухові ускладнення у дитини розвиваються дистрофічні зміни скелетної мускулатури. Це, в свою чергу, провокує деформацію кісток, суглобів.
До іншим ускладнення ДЦП відносяться:
• затримка інтелектуального і психо-емоційного розвитку;
• проблеми з мовленням, слухом, зором;
• поява неконтрольованих рухів;
• хронічний тонус м'язів;
• судоми;
• неконтрольовані випорожнення;
• хронічний і часто досить сильний больовий синдром;
• депресія.
Дитячий церебральний параліч – це важка патологія, яка значно погіршує якість життя хворого і людей, що за ним доглядають. Тому дуже важлива паліативна та психологічна допомога їм, а також державна підтримка за програмами лікування і фінансової підтримки.