Філяріатоз

Філяріатозом називають паразитарне захворювання людини, що викликається тропічними хробаками філяріями (нитчатками). Всього існує кілька видів гельмінтів, які здатні викликати хворобу, проте найбільш поширеними є Dirofilaria repens і Dirofilaria immitis. Саме ці два паразита частіше всього викликають розвиток філяріозу.

Слід зазначити, що найбільша поширеність філяріатозу спостерігається в країнах з тропічним та субтропічним кліматом. Хворобою страждають переважно жителі Азії, Африки, Південної Америки і островів Тихого океану. Однак в останні роки випадки філяріозу були виявлені і в країнах Східної Європи, що може бути обумовлено зміною клімату.

Причини

Причиною розвиток філяріозу у людини є зараження хробаками, які є збудниками хвороби. Джерелом інфекції зазвичай виступають кровоссальні комахи — комарі, мошки, гедзі, мокреці і т.д. Саме вони заносять на тіло людини мікрофілярії — личинки паразита, які проникають в організм через ранки і дрібні тріщини на шкірі.

Місцем проживання філярій в організмі людини є кровоносні судини, лімфатичні вузли, а також підшкірна клітковина. Там паразити досягають статевої зрілості і починають народжувати живих личинок. При укусах личинки потрапляють до організму комах, які є переносниками хвороби.

Симптоми

Філяріоз може мати безсимптомний перебіг, викликати гострі алергічні реакції або хронічні стани. У багатьох людей інфекція довгий час ніяк не проявляється, що істотно ускладнює діагностику і сприяє подальшому поширенню хвороби.

У разі розвитку алергічного синдрому хворих турбують:

• підвищення температури тіла;
• набряки;
• кашель;
• задишка;
• висип на шкірі.

Симптоми алергії зазвичай з'являються через 3-18 місяців після зараження і зберігаються від декількох тижнів до кількох місяців.

Протягом 2-7 років у інфікованих людей з'являються ознаки хронічного філяріатозу. Як правило, у них виникає лімфатичний набряк тканин і так звана слоновість — потовщення шкіри. Все це призводить до вираженої деформації кінцівок, яка порушує соціальну адаптацію людини, погано впливає на її психічне здоров'я і позбавляє можливості повноцінно працювати та заробляти собі на життя.

На тлі хронічного лімфатичного набряку і слоновості у багатьох хворих спостерігаються гострі напади запалення шкірних покривів, лімфатичних вузлів і судин. Вони вкрай небезпечні гнійно-септичними ускладненнями, що можуть призводити до летального кінця

Діагностика і лікування

Основним методом діагностики філяріозу є мікроскопія мазків і товстих крапель крові, забарвлених за Романовським-Гімзою. Дослідження дозволяє виявити личинки філярій в крові хворого, що і служить підтвердженням діагнозу. При наявності онхоцеркоза у пацієнтів можуть знаходити личинки ще й в зрізах шкіри, в очах і т.д.

Для лікування філяріозу зазвичай використовують комбінацію з двох-трьох протипаразитарних препаратів (Альбендазол, Івермектин, Діетилкарбамазін). В багатьох випадках медикаментозна терапія дозволяє перемогти хворобу і вивести всі мікрофілярії з кровотоку хворих людей. Однак нерідко для успішної боротьби з філяріозом потрібно вдаватися до хірургічного втручання.