Гідраденіт – це гнійне запалення апокрінових потових залоз. Переважно патологія розвивається під пахвами та у пахової області, але іноді може виникати в зоні сосків, мошонки, статевих губ та ануса. За візуальну схожість хворобу також іноді називають суче вим'я.
Це захворювання інфекційної природи, збудником якого найчастіше виступають стафілококи. Патологія зустрічається, як у чоловіків, так і у жінок у віці від 16 до 55 років. Саме в цьому віковому інтервалі найбільш активно функціонують апокрінові потові залози.
Гідраденіт небезпечний гнійними ускладненнями та сепсисом, які можуть розвинутися, якщо захворювання не лікувати.
Причини виникнення гідраденіту
Найчастіше гідраденіт розвивається в результаті інфікування апокрінових потових залоз золотистим стафілококом. Однак хворобу можуть викликати й деякі інші патогенні бактерії. Потрапляючи в потові залози, вони починають надмірно розмножуватися та викликають запалення.
Сприяти розвитку гідраденіту можуть:
- ожиріння,
- порушення імунітету,
- цукровий діабет,
- пошкодження шкіри, епіляція,
- недотримання гігієни,
- ендокринні порушення,
- підвищена пітливість,
- випадки, коли піт стає лужним,
- порушення функції потових залоз,
- хронічні запальні процеси в організмі.
Симптоми гідраденіту
Спочатку в місці розвитку запального процесу може відчуватися свербіж. З'являється хвороблива припухлість, спочатку невеликих розмірів, але поступово вона може збільшуватися, досягаючи 2 сантиметрів у діаметрі. Шкіра в області припухлості стає червоною, виникає помітний гнійний вузол, який може прорватися або поступово розсмоктуватися.
Також може підвищуватися температура, виникати головні болі та інші симптоми інтоксикації.
З початку активного запалення до розкриття гнійника зазвичай проходить 6-9 днів. Весь цикл гідраденіту займає 12-15 днів. Поступово запальний процес загасає, і на місці нариву утворюється рубець. Однак процес може затягуватися, якщо запалення захоплює сусідні потові залози. Тоді хвороба може переходити в хронічну форму, в разі чого можуть виникати все нові й нові запальні вогнища.
Якщо гідраденіт не лікувати або в разі незадовільної роботи імунної системи можуть виникати ускладнення: свищі, абсцеси, може виникати флегмона, лімфаденіт. Якщо інфекція з потоком крові пошириться по всьому організму, може розвинутися сепсис.
Діагностика гідраденіту
Лікар-дерматолог діагностує гідраденіт за візуальними ознаками. Також для уточнення ситуації може призначатися загальний аналіз крові, імунологічні лабораторні аналізи.
Для того, щоб правильно визначити бактерію-збудника робиться бакпосів гнійного вмісту. Це важливо для того, щоб правильно підібрати антибіотик для лікування захворювання.
Лікування гідраденіту
Задля лікування гідраденіту застосовується комплексний підхід, що включає медикаментозну терапію, корекцію способу життя, зміну раціону. Лікарі рекомендують виключити з меню алкоголь, гостре, пряне, збагатити раціон продуктами багатими вітамінами та мікроелементами.
Призначається курс антибіотиків, до яких чутлива бактерія-збудник. Можуть призначатися імуномодулюючі препарати.
Також застосовується місцеве лікування. Проводиться обробка антисептичними розчинами, призначаються антибактеріальні мазі, емульсії.
Може застосовуватися хірургічне лікування. У цьому випадку після дозрівання гнійник розкривається, гній витягується, видаляється інфільтрована жирова клітковина, ранка промивається та обробляється антисептичними засобами. Потім на стадії загоєння можуть призначатися фізіопроцедури.
При важких формах може застосовуватися спеціальна ультразвукова терапія.
Своєчасне звернення до лікаря та правильно підібране лікування дозволить уникнути ускладнень та якомога швидше позбутися гідраденіту.