Ігроманія

Ігрова залежність або ігроманія, патологічний гемблінг, лудоманія – це стан, що характеризується розвитком патологічної схильності до азартних ігор. Ігроманія загрожує не тільки матеріальному положенню людини, у якої спостерігається, вона також супроводжується зміною емоційних реакцій, зниженням кола інтересів, стає на заваді професійній діяльності. Під впливом ігрової залежності можуть руйнуватися стосунки.

Пристрасть до азартних ігор – це залежність. Тому, якщо з’явилася ігрова залежність, потрібно звертатися за допомогою до психіатра чи психолога.

Причини розвитку ігроманії

Причини розвитку ігрової залежності складні. Існують різні версії механізмів розвитку залежності від азартних ігор. Відповідно до теорії підкріплення ігроманія розвивається внаслідок взаємодії негативного підкріплення при програші та позитивного при виграші. Когнітивісти вважають, що ігрова залежність - це наслідок помилок мислення, при яких невірно оцінюється ймовірність виграшу і гравець вважає, що він може контролювати гру. Більшість фахівців, які вивчають ігроманію, вважають, що у формуванні ігрової залежності беруть участь і система підкріплення, і мислення.

Сприяє закріпленню цього шкідливого уподобання те, що людина, яка занурена у гру, на якийсь час забуває про страхи та проблеми, з якими їй доводиться стикатися.

Найчастіше ігроманами стають люди, у яких дитинство проходило в надмірно жорстких умовах і за підвищеної вимогливості батьків, або ж навпаки, за потурання батьків до слабкостей.

На фізіологічному рівні в ігромана відбувається надмірна активація «центру задоволення» в лімбічній системі та участь у грі стає більш бажаною формою поведінки. При ігроманії процеси в мозку подібні процесам при алкоголізміабо наркоманії.

Симптоми ігроманії

Люди, що потрапляють у залежність від гри, стають більш замкнутими, перестають спілкуватися з друзями, які не поділяють їхню пристрасть, повністю зосереджуються на грі.

Без гри люди із залежністю починають відчувати роздратування, нервозність, сильну потребу почати грати знову. Можуть виникати безсоння, проблеми з концентрацією, головний біль.

Зазвичай спочатку настає так звана фаза виграшів. Початкова стадія, коли людина грає не часто, періодично виграє. У неї піднятий настрій, вона постійно будує плани промайбутні виграші та перемоги.

Потім настає фаза програшів. Людина втягується у процес, часто трапляються програші, але це не зупиняє. Людина стає замкненою, починає цуратися близьких, але продовжує грати ще наполегливіше.

Остання фаза – розчарування. На цей момент з'являються серйозні складнощі на роботі та вдома. Людина вже неспроможна соціально адаптуватися, в неї виникає почуття провини, панічні атаки. Часто у цей період люди починають приймати психоактивні речовини. Нерідко виникають думки про самогубство.

Буває, що людина із залежністю під тиском близьких перестає грати. Але все одно продовжує мріяти про гру. Часто буває, що на певний період вона бере контроль над ситуацією, але під впливом деяких чинників може знову зірватися.

Найчастіше для подолання потягу до гри потрібна допомога фахівця: психолога чи психіатра.

Лікування ігроманії

Лікування ігроманії потребує комплексного підходу до проблеми. Основну роль грає психотерапія, під час якої людина усвідомлює та опрацьовує свої помилки мислення, вчиться реально дивитися на речі, знову вчиться нормально взаємодіяти з оточенням. Додатково може призначатися медикаментозна терапія.

На перших етапах терапії зазвичай людина перебуває у спеціальних закладах (психіатричних відділеннях). Але коли психологічний стан покращується, лікування можна продовжувати у домашніх умовах. Правильний підхід до проблеми та допомога фахівців допоможе позбавитися залежності та повноцінно повернутися до нормального життя.