Кардіоміопатія

Кардіоміопатії – це група хвороб серця, для яких характерні дистрофічні та склеротичні зміни в серці, що призводять до виникнення серцевої недостатності, аритмії і кардіомегалії (збільшення серця). Кардіоміопатія може призводити до зниження якості життя, інвалідизації й навіть смерті.

Причини розвитку кардіоміопатії

Серед найбільш ймовірних причин розвитку кардіоміопатій вказують:

• спадкову схильність,
• гормональні та імунні порушення,
• перенесені міокардити,
• вплив на серце токсинів та алергенів,
• ряд вірусних інфекцій (вірус Коксакі, вірус герпесу, грипу і т.ін.).

Ураження міокарда внаслідок ішемічної хвороби серця, при гіпертензії, захворюваннях сполучної тканини, зміни серцевого м'яза під впливом токсинів, ліків і ряду інших чинників вважаються вторинними кардіоміопатіями.

Види кардіоміопатій

Кардіоміопатії поділяють на кілька видів, до найбільш поширених можна віднести:

• Дилатаційна кардіоміопатія. При цій формі патології все відділи серця збільшуються. При цьому погіршується скоротлива функція міокарда.
• Гіпертрофічна кардіоміопатія. Стінки серця товщають, правий або лівий шлуночок збільшується, при цьому інші внутрішні порожнини зменшуються.
• Рестриктивна кардіоміопатія. В цьому випадку в шлуночки притікає менше крові в фазі розслаблення, погіршується еластичність серцевих стінок.
• Аритмогенність кардіоміопатії правого шлуночка. У правому шлуночку виникають структурні зміни і розвивається аритмія.
• Стрес-індукована кардіоміопатія. Наступоподібна серцева недостатність, при якій збільшується верхівка лівого шлуночка.

Симптоми кардіоміопатії

Перебіг захворювання на ранніх стадіях найчастіше безсимптомний. При розвитку хвороби може з'являтися характерна симптоматика:

• задишка,
• набряки,
• слабкість,
• запаморочення,
• біль у серці,
• підвищена блідість,
• тахікардія,
• синюшний колір пальців рук,
• непритомність.

Ці ознаки не можна назвати вузько специфічними, вони можуть виникати і при ряді інших захворювань, тому для того, щоб точно діагностувати стан, необхідно обстеження.

Якщо нічого не робити і кардіоміопатія буде прогресувати, то це може призвести до сильної серцевої недостатності, сильних аритмій, порушень провідності серця та стати причиною смерті.

Діагностика кардіоміопатії

Для постановки точного діагнозу необхідне комплексне обстеження. Частіше за все застосовуються наступні методи діагностики:

• ЕКГ,
• ЕХО серця,
• МРТ серця,
• Зондування порожнин серця.

Однак можуть застосовуватися і інші діагностичні процедури, наприклад, проводитися біопсія серця.

Діагностикою та лікуванням кардіоміопатій займається кардіолог.

Лікування кардіоміопатії

Лікування кардіоміопатій може бути консервативним або хірургічним. На жаль, немає можливості усунути кардіоміопатію, що вже розвинулася за допомогою застосування медикаментів. Однак правильно підібрані препарати дозволять поліпшити загальне самопочуття та перешкоджати розвитку ускладнень.

При кардіоміопатіях можуть призначатися:

• антикоагулянти та антиагреганти,
• бета-адреноблокатори та блокатори кальцієвих каналів,
• діуретики,
• протиаритмічні препарати,
• серцеві глюкозиди.

Також людям з кардіоміопатією рекомендується корекція способу життя: дієта зі зниженою кількістю солоної та жирної їжі, обмеження фізичних навантажень, відмова від куріння і алкоголю.

Якщо медикаментозна терапія не дає результатів і стан погіршується – необхідне оперативне лікування.

Вибирати метод лікування та підбирати препарати повинен лікар на основі точної діагностики, з урахуванням загального стану здоров'я та особливостей організму.