Мікоплазмоз

Мікоплазмозом називають інфекційне ураження органів урогенітального тракту, що викликається одноклітинними мікроорганізмами класу Mollicutes. Відмінними рисами бактерій є маленькі розміри, близькі до розмірів вірусних частинок, а також відсутність клітинної стінки, що робить мікоплазм нечутливими до пеніциліну і рифампіцину.

Всього існує 16 видів мікоплазм, здатних колонізувати різні органи людини. Однак тропністю до органів урогенітального тракту володіє всього 6 з них. А найбільшу клінічну значимість має 3 — Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum та Mycoplasma genitalium. Саме ці три види бактерій найчастіше виділяють від пацієнтів з мікоплазмозом.

Примітно, що M. hominis та U. urealyticum виявляють у 20-75% здорових людей в ​​складі нормального мікробіоценозу. Через це багато вчених відносять мікоплазми до умовно-патогенних мікроорганізмів, здатних реалізувати свої патогенні властивості лише в певних умовах.

Причини

Збудником мікоплазмозу можуть бути мікоплазми або уреаплазми, здатні вражати органи сечостатевої системи. Дуже часто у хворих виявляють не один, а відразу кілька мікроорганізмів. Як правило, це асоціації мікоплазм з облігатними анаеробами, гарднерелами і / або грибками.

Фактори ризику, що підвищують ймовірність розвитку хвороби:

• молодий вік;
• часта зміна статевих партнерів;
• низький соціально-економічний статус;
• прийом оральних контрацептивів.

Зараження мікоплазмозом найчастіше відбувається при незахищеному статевому акті. Хвороба також може передаватися від матері до дитини, в момент проходження через родові шляхи.

Симптоми

Генітальні мікоплазми викликають різні запальні захворювання органів урогенітального тракту. У жінок вони провокують розвиток вагініту, уретриту і цервіциту, у чоловіків — уретриту, простатиту, орхоепідідіміту.

Найбільш характерні ознаки мікоплазмозу:

• неприємні відчуття в ділянці зовнішніх статевих органів;
• свербіж і дискомфорт при сечовипусканні;
• слизисто-гнійні виділення з піхви / уретри;
• хворобливі відчуття під час статевого акту.

Мікоплазменна інфекція може проявлятися гостро, з яскраво вираженою симптоматикою, або мати малосимптомний чи безсимптомний перебіг. Слід зазначити, що гострі форми хвороби зустрічаються досить рідко, що істотно ускладнює діагностику і призводить до негативних наслідків.

Ускладнення

Мікоплазми чинять негативний вплив на репродуктивну функцію у чоловіків, порушуючи рухливість сперматозоїдів і приводячи до розвитку безпліддя. У жінок бактерії можуть провокувати викидні і передчасні пологи, а також викликати тяжкі вади розвитку у плода.

Діагностика і лікування

На сьогоднішній день найбільш інформативними методами діагностики є молекулярно-біологічні дослідження, зокрема ПЛР. З їх допомогою можна виявити бактеріальні РНК і ДНК, а також визначити, які саме мікроорганізми викликали розвиток хвороби.

Лікування мікоплазмозу проводять за допомогою антибіотикотерапії, призначаючи хворим препарати тетрациклінового ряду (Тетрациклін, Доксициклін), Макроліди (Джозаміцин, Азитроміцин) і фторхінолони (Ципрофлоксацин, Моксифлоксацин та ін.). Що стосується пеніцилінів та цефалоспоринів, мікоплазми до них резистентні.