Остеомієліт

Остеомієліт – це запалення кісткового мозку, яке супроводжується гнійними процесами та відмиранням уражених ділянок. Остеомієліт може бути посттравматичний, післяопераційний, гематогенний, а також гострий та хронічний.

Ця патологія найчастіше виникає в стегновій та плечовій кістках, гомілках, хребцях, верхній і нижній щелепах. Цей небезпечний стан вимагає обов'язкового лікування, в іншому випадку можуть розвинутися ускладнення, такі як флегмона, гнійний артрит, сепсис.

Причини виникнення остеомієліту

Розвиток остеомієліту починається з проникнення в червоний кістковий мозок інфекційного агента. Найчастіше це бактерії, рідше – грибки. Зараження відбувається при наступних обставинах:

• інфекція потрапляє в рану під час травмування (поранення та переломи),
• інфікування відбувається в момент хірургічного втручання,
• патогенні бактерії потрапляють з потоком крові з інших вогнищ запалення, в організмі (наприклад, фурункул, інфікована рана, карієс, синусит).

Виходячи зі шляхів потрапляння інфекції остеомієліт поділяють на ендогенний (гематогенний) та екзогенний (посттравматичний, післяопераційний).

Симптоми остеомієліту

Симптоматика остеомієліту на початкових етапах відрізняється в залежності від форми захворювання.

Якщо це екзогенний остеомієліт і запалення кісткового мозку почалося в результаті травми, то з'являються візуальні ознаки запалення кістки. Місце травми опухає, стає болючим, з рани починає виділятися гній.

Потім з'являються більш загальні симптоми: підвищується температура, з'являються озноб, слабкість та інші ознаки інтоксикації.

Якщо спосіб потрапляння інфекції в кістку гематогенний, тобто вона проникає з потоком крові, то в першу чергу з'являються загальні ознаки (підвищення температури до 40 градусів, слабкість, нудота, головний біль). Пізніше з'являється сильний біль, що розпирає в області запалення, м'які тканини навколо набрякають, виникає припухлість, шкіра стає червоною та гарячою. Потім виникає гнійне вогнище.

Запалення може поширюватися на суглоби, м'язи, можливе виникнення свищів, м'язової флегмони, гнійного артриту, сепсису.

Остеомієліт також може бути в хронічній формі. В цьому випадку запальний процес то затухає, то активізується. В рази його активізації підвищується температура, періодично виникають свищі, через які гній виходить назовні.

Остеомієліт – дуже небезпечне захворювання, яке може становити загрозу життю. Чим раніше воно буде діагностовано, тим легше буде з ним впоратися та відновити здоров'я.

Діагностика остеомієліту

При підозрі на остеомієліт проводиться обстеження, яке включає:

• Огляд. За зовнішнім виглядом і за допомогою промацування лікар може діагностувати запалення кісткової тканини.
• Рентгенологічне дослідження. За допомогою рентгену можна визначити місце розташування запалення, його масштаби.
• Магнітно-резонансна томографія або КТ. Це найбільш точні та інформативні методи, що дозволяють не тільки визначити локалізацію гнійного процесу, але й «переглянути» стан м'язових тканин навколо.

Лікування остеомієліту

В разі виникнення гострого остеомієліту лікування обов'язково проводиться в стаціонарі. Для лікування використовуються хірургічні методи та медикаментозна терапія. Може знадобитися вишкрібання ураженої кісткової порожнини, робиться дренування гнійного вогнища. Також призначаються антибіотики, можуть прописуватися знеболювальні, імуностимулятори, вітаміни.

Якщо гнійний процес вийшов за межі кістки та утворилася м'язова флегмона, то гнійники розкривають та промивають, встановлюють дренаж, через який безпосередньо в область запалення вводять антибіотики.

Лікар може призначати інфузійну терапію розчинами електролітів, переливання плазми крові, фізіотерапевтичні процедури. У деяких випадках після лікування може знадобитися кісткова пластика.