Підвивихи

Підвивихом називають патологічний стан суглоба, при якому суглобові поверхні його кісток відходять одна від одної, зберігаючи при цьому точки дотику. Підвивихи бувають як вродженими (наприклад, вроджений вивих стегна), так і набутими, а зіткнутися з ними можна в будь-якому віці, починаючи з дитинства. На щастя, у дітей патологія зустрічається вкрай рідко, що пояснюється віковими особливостями будови кістково-суглобової системи.

Причини

У новонароджених дітей єдиною причиною підвивиху можуть бути вроджені вади розвитку. У дорослому віці патологія може розвиватися в двох випадках — при травмах і при деяких захворюваннях опорно-рухової системи (остеомієліт, поліомієліт, остеохондроз хребта).

Формування підвивихів найчастіше провокують:

• різкі ривки;
• удари;
• падіння;
• тривале висіння;
• важкі фізичні навантаження.

Примітно, що ймовірність розвитку підвивихів багато в чому залежить від стану сухожильно-зв'язкового апарату суглоба і суглобової сумки. У старшому віці ці структури частково зношуються і втрачають еластичність, чим пояснюється більш висока частота розвитку підвивихів у літніх людей.

Симптоми

Всі підвивихи супроводжуються порушенням нормального функціонування суглоба і призводять до порушення рухливості тієї чи іншої частини тіла. Найчастіше вони мають тривалий виснажуючий перебіг, періодично проявляючись слабо вираженими больовими відчуттями і труднощами при виконанні деяких рухів. Багато хворих при цьому не звертаються за допомогою, недооцінюючи серйозність ситуації, мирячись з неприємними відчуттями або не бажаючи приділяти увагу проблемі.

На підвивихи можуть вказувати наступні симптоми:

• колючо-ріжучі болі в травмованому суглобі;
• обмежена рухливість і труднощі при виконанні звичних рухів;
• зміна зовнішнього вигляду і конфігурації суглоба;
• почервоніння шкіри, поява набряклості, локальне підвищення температури.

У різних людей клінічна картина може мати відчутні відмінності, так як зовнішні прояви патології багато в чому залежать від локалізації підвивиху, його тяжкості, пошкодження розташованих поруч судин, нервів і т.д.

Слід зазначити, що у дорослих людей підвивихи найчастіше трапляються в суглобах з максимальною рухливістю: колінних, тазостегнових, ліктьових, плечових, міжхребцевих, щелепних, міжфалангових суглобах кистей і т.д.

Діагностика і лікування

Розпізнати підвивих може лікар ортопед-травматолог, грунтуючись на характерних скаргах хворого, а також результати фізикального та інструментального обстеження. При підвивихах у постраждалих виявляють порушення фізіологічного стану кісток і конгруентності суглобових поверхонь, а в деяких випадках — ще й пошкодження зв'язок, сухожиль, кровоносних судин, нервів і т.д.

Лікування підвивихів зазвичай складається з декількох етапів. При свіжих травмах хворим спочатку надають невідкладну допомогу, призначають знеболюючі засоби і після цього виконують вправлення. Потім людині проводять реабілітацію, яка може включати медикаментозну терапію, фізіотерапевтичні процедури, лікувальну фізкультуру, масаж і т.д. Давні, звичні підвивихи вправити частіше всього не вдається, тому їх нерідко лікують за допомогою хірургічного втручання.