Теніаринхозом називають серйозне паразитарне захворювання людини, збудником якого є черв'як під назвою бичачий ціп'як (Taenia saginata). Для захворювання характерне ураження тонкого кишечника з появою астеноневрологічних симптомів та ознак ураження шлунково-кишкового тракту.
Життєвий цикл бичачого ціп'яка протікає зі зміною господарів — основного і проміжного. Основним господарем паразита є людина, проміжним — велика рогата худоба (корови, буйволи, яки, олені і т.д.).
Причини
Люди заражаються тениаринхозом при вживанні недосмаженого, недовареного або слабосоленого м'яса, що містить личинки хробака. Після потрапляння в шлунково-кишковий тракт людини личинки перетворюються на статевозрілі особини. Примітно, що довжина дорослого бичачого ціп'яка може досягати десяти метрів.
У тонкому кишечники паразити прикріплюються до стінки кишки за допомогою спеціальних присосок, що викликає механічне подразнення органу. Дорослі особини виділяють велику кількість яєць, які потрапляють у зовнішнє середовище разом з фекаліями хворого. Велика рогата худоба може ковтати яйця разом з травою, водою, їжею. В їх організмі черви вражають переважно м'язові тканини, перетворюючись в личинки (фіни). Саме ці личинки і є інвазійними для людини — при їх вживанні в їжу люди хворіють теніаринхозом.
Симптоми теніаринхозу
Клінічна картина тениаринхоза складається з трьох основних синдромів: больового, диспептичного та астеноневротичного.
Хворих з тениаринхозом турбують яскраво виражені болі в животі, які можуть мати різну локалізацію. Також у них з'являються хворобливі відчуття і дискомфорт в області анального отвору, що обумовлено пошкодженням шкіри при виповзанні черв'яків через задній прохід.
Диспептичні симптоми при теніаринхозі:
- часта нудота;
- зниження апетиту;
- періодичні напади сильного голоду;
- бурчання в животі;
- метеоризм;
- регулярні діареї.
У багатьох людей також з'являється нездужання, безсоння, підвищена дратівливість і навіть судомні напади.
Слід зазначити, що теніаринхоз є вкрай серйозним захворюванням і може викликати важкі ускладнення. У деяких випадках він призводить до розвитку апендициту, обтураційної жовтяниці і кишкової непрохідності — небезпечних для життя станів, які вимагають негайного хірургічного втручання.
Діагностика і лікування
Для діагностики теніаринхозу використовують метод мікроскопії періанального зіскобу і фекалій хворого. Виявлення фрагментів паразита і його яєць в досліджуваному матеріалі дозволяє підтвердити діагноз.
Лікування захворювання проводять за допомогою спеціальних протигельмінтних препаратів (Празиквантел, ніклозамід). Після проходження курсу терапії людину обстежують повторно з метою оцінки ефективності лікування. При виявленні яєць гельмінтів лікування проводять знову.