Терміном тривожно-фобічні розлади об'єднують всі розлади психіки, для яких характерний страх перед подіями або ситуаціями, які не становлять реальної загрози або небезпеки. При цьому хворий змушений уникати страшних обставин, а потрапляючи в них відчуває масу дискомфорту. Практично всі тривожно-фобічні розлади мають функціональний характер, є оборотними і піддаються лікуванню.
На сьогоднішній день фобії різного характеру широко поширені в усьому світі. За статистикою, їх поширеність серед населення різних країн коливається в межах 5-12%. Примітно, що жінки страждають тривожно-фобічними розладами в чотири рази частіше за чоловіків.
Класифікація
Всього виділяють кілька видів тривожно-фобічних розладів:
- Агорафобія — несвідомий страх перед відкритими просторами. Проявляється боязню мостів, безлюдних вулиць, площ, поїздок в різному транспорті, страхом натовпів і черг.
- Соціальні фобії, які можуть проявлятися страхом публічних виступів, зустрічей з незнайомими людьми, підтримки розмов, відвідування громадських туалетів. У людини з фобією виникає підвищена тривожність в цих та багатьох інших соціальних ситуаціях.
- Специфічні фобії — проявляються острахом особливих речей або подій. У хворих можливий страх певних тварин, комах, ін'єкцій, відвідувань стоматолога, поїздок в ліфтах і т.д.
Причини і механізм розвитку
Спровокувати розвиток фобій можуть генетичні, фізіологічні, соціальні або особистісні фактори. У деяких випадках тривожно-фобічні розлади можуть мати багатофакторну етіологію і розвиватися у схильних до цього людей під впливом зовнішніх обставин.
Найбільш значущі фактори ризику:
- пережиті раніше психотравмуючі події;
- дефіцит уваги або гіперопіка в дитячому віці;
- зовнішні поведінкові обмеження;
- підвищена чутливість і емоційна лабільність;
- спадкова схильність, наявність аналогічних розладів у близьких родичів.
Прояв симптомів фобії відбувається безпосередньо при впливі тригера — речі або події, що викликають тривогу.
Діагностичні критерії
За зовнішніми проявами тривожно-фобічні розлади мало чим відрізняються від інших типів тривоги. Викликані ними симптоми можуть мати різну інтенсивність — від легкого дискомфорту до справжньої паніки. Перед потраплянням в лякаючу ситуацію людина завжди відчуває наростаючу тривожність. Примітно, що вираженість тривоги ніяк не применшує той факт, що інші люди вважають дану ситуацію абсолютно безпечною.
Критерії діагностики розладів:
- поява тривоги в звичайних ситуаціях, які об'єктивно не є небезпечними;
- уникаюча поведінка, спроби за всяку ціну уникнути лякаючої ситуації;
- посилення тривожності напередодні подій, здатних викликати страх;
- супутня поява вегетативних симптомів (тахікардія, задишка, підвищене потовиділення), що викликають страх смерті.
Лікування
Для лікування тривожно-фобічних розладів використовують психотерапію і медикаментозну терапію. Хворим можуть призначатися різні групи лікарських препаратів: антидепресанти (агомелатин, тразодон), транквілізатори (діазепам, клоназепам), нейролептики (алимемазин, сульпірид), анксіолитики (гидроксизин, етифоксин) і т.д. Одночасне застосування лікарських засобів і психотерапевтичних методів дозволяє істотно знизити тривожність і поліпшити якість життя хворих.