Уреаплазмоз

Уреаплазмозом називають запальні захворювання урогенітального тракту, асоційовані з уреаплазмою. Клінічну значимість мають 2 види уреаплазм — Ureaplasma urealyticum та Ureaplasma parvum.

Слід зазначити, що уреаплазми відносять до умовно-патогенних мікроорганізмів, що входять до складу нормальної мікрофлори піхви і уретри. Їх виявляють у середньому у 40-50% жінок і 10-30% чоловіків. Розвиток безпосередньо самого уреаплазмоза зазвичай обумовлений збільшенням кількості бактерій і колонізацією ними органів сечостатевої системи.

Причини уреаплазмозу

Головною і єдиною причиною розвитку патології є колонізація урогенітального тракту уреаплазмами. Бактерії передаються статевим шляхом, під час сексуальних контактів. Причому чим більше у людини партнерів протягом життя, тим з більшою ймовірністю відбудеться колонізація.

Фактори, що підвищують ризик розвитку уреаплазмоза:

• молодий вік;
• ранній початок інтимного життя;
• часта зміна сексуальних партнерів;
• період вагітності;
• низьке соціально-економічне становище;
• прийом оральних контрацептивів.

Уреаплазменна інфекція також може мати вертикальний механізм передачі. Дитина може заражатися внутрішньоутробно або інтранатально, під час пологів. У рідкісних випадках зараження може відбуватися контактно-побутовим шляхом.

Симптоми уреаплазмозу

Урогенітальний уреаплазмоз призводить до розвитку інфекційно-запальних захворювань сечостатевих органів як у жінок, так і у чоловіків.

У представниць жіночої статі інфекція найчастіше викликає бактеріальний вагіноз — запалення слизової оболонки піхви. Для хвороби характерна поява прозорих виділень, які зовні мало відрізняються від нормальних, однак можуть мати неприємний запах. Разом з тим жінку може турбувати свербіж в області зовнішніх статевих органів, прискорене болюче сечовипускання і дискомфорт під час статевого акту. У деяких випадках, при поширенні інфекції висхідним шляхом, у хворої може виникати ендометрит або сальпінгоофорит.

У чоловіків уреаплазменна інфекція найчастіше проявляється уретритом — запаленням уретри. Хвороба проявляється дизурією, болем і свербінням при сечовипусканні, появою слизових виділень з уретри з неприємним запахом. При відсутності лікування у хворих може розвиватися простатит — запалення передміхурової залози.

Ускладнення уреаплазмозу

Найбільш небезпечними ускладненнями уреаплазмоза є безпліддя і запальні захворювання органів малого таза. У інфікованих жінок можливі несприятливі наслідки вагітності — викидні, передчасні пологи, народження недоношених дітей з низькою масою тіла і т.д.

Діагностика і лікування уреаплазмозу

Виявлення уреаплазмоза має чимало труднощів, оскільки хвороба нерідко протікає безсимптомно або має стерту клінічну картину. Тому інфекцію найчастіше виявляють випадково, під час профоглядів.

Сьогодні для діагностики захворювання найчастіше використовують такі методи:

• Бактеріологічний (культуральний) — дозволяє виявити бактерії в матеріалах з уретри, піхви, шийки матки і т.д.
• ПЛР — дає можливість підтвердити або спростувати факт наявності уреаплазм в організмі.
• Серологічний метод — виявляє антитіла до уреаплазм в крові хворого, що вказує наявність інфекції.

Уреаплазмоз лікують шляхом антибіотикотерапії. Найчастіше з цією метою використовують Доксициклин і Джозаміцин, які проявляються найбільш високу активність відносно уреаплазм. Схему лікування підбирає лікар після повноцінного обстеження пацієнта.