Дисбактеріоз кишечника

Дисбактеріозом (дисбіозом) називають кількісну або якісну зміну мікрофлори кишечника з подальшим розвитком шлунково-кишкових розладів і системних метаболічних порушень. З даною проблемою стикається 75-90% людей із захворюваннями шлунково-кишкового тракту і 100% хворих з гострими кишковими інфекціями.

Причини дисбактеріозу

При дисбіозі порушується нормальний склад мікрофлори кишечника. Життєдіяльність «корисних» мікроорганізмів пригнічується, а замість них починають активно розмножуватися умовно-патогенні мікроби.

Найбільш поширені причини дисбактеріозу:

• захворювання травного тракту;
• гострі кишкові інфекції;
• незбалансоване харчування;
• тривалий прийом деяких лікарських препаратів (антибіотиків, кортикостероїдів, НПЗЗ, адсорбенти, проносні засоби);
• перенесені порожнинні операції;
• зниження імунітету;
• часті стреси і важкі фізичні навантаження.

Зміна нормального складу мікрофлори викликає цілий ряд порушень в роботі кишечника, що призводить до недостатнього засвоєння нутрієнтів, вітамінів і мінералів. В результаті цього у людини розвиваються системні метаболічні розлади і нейрогуморальні порушення, які чинять негативний вплив на весь організм.

Разом з тим у хворих підвищується чутливість тонкої кишки до впливу мікробів, харчових алергенів і канцерогенів. В подальшому це може призводити до розвитку інфекційних і алергічних захворювань, імунодефіцитних станів і злоякісних новоутворень.

Симптоми дисбактеріозу

Зовнішні прояви дисбіозу кишечника зазвичай неспецифічні і розрізняються у різних людей, що може істотно ускладнити діагностику. Найчастіше захворювання проявляється порушеннями стулу — діареєю, запорами чи їх чергуванням. У багатьох хворих виникає метеоризм і болі в животі різної локалізації та інтенсивності.

При тривалому перебігу дисбактеріозу можуть спостерігатися гіповітаміноз і дефіцити різних макро- і мікроелементів. Також можлива поява симптомів алергії — бронхоспазму і висипань на шкірі.

Діагностика дисбактеріозу

Діагноз ставлять на підставі клінічної картини і даних лабораторних методів дослідження. При дисбактеріозі в калі хворого виявляють збільшення кількості сапрофітних і умовно-патогенних мікроорганізмів при одночасному зниженні кількості біфідобактерій і лактобацил.

Слід зазначити, що дисбіоз не є самостійним захворюванням, він завжди вторинний. Тому на етапі діагностики лікарі завжди намагаються визначити первинну причину порушення мікрофлори кишечника.

Лікування дисбактеріозу

При дисбактеріозі в першу чергу лікують основне захворювання, яке викликало його розвиток. Також хворому призначають лікувальне харчування — збалансовану дієту і продукти з підвищеним вмістом пребіотиків, лакто- і біфідобактерій. При необхідності проводять медикаментозне придушення надлишкової умовно-патогенної мікрофлори. З цією метою можуть використовувати антибіотики (цефалоспорини, макроліди, фторхінолони), антисептики (метронідазол, хлорофіліпт) та пробіотики (ентерол, споробактерин).

Потім кишечник «заселяють» представниками нормальної мікрофлори, дефіцит яких спостерігається у хворого. Для цього призначають біфідовмісті (Біфідумбактерин, Біфілонг, Біфінорм), або лактомістні (Лактобактерин, лактофлора) пробіотики, або комбіновані препарати (Лінекс, Екофлор, Симбітер). Разом з тим можуть використовувати пребіотики — засоби, що стимулюють відновлення власної мікрофлори кишечника.

Тривалість відновлення мікрофлори залежить від тяжкості дисбактеріозу і може складати від 2-5 тижнів до 2-3 місяців.