в наявності в 189 аптеках
в наявності в 187 аптеках
в наявності в 182 аптеках
в наявності в 178 аптеках
в наявності в 167 аптеках
в наявності в 189 аптеках
в наявності в 187 аптеках
в наявності в 182 аптеках
в наявності в 178 аптеках
в наявності в 167 аптеках
Гіпотиреозом називають поширене ендокринне захворювання, для якого характерний дефіцит тиреоїдних гормонів в організмі. Згідно зі статистичними даними, поширеність хвороби в популяції становить близько 2%, а в деяких вікових групах може досягати цілих 6-8%.
Примітно, що з гіпотиреозом стикаються переважно люди старшого віку, а жінки страждають від нього частіше за чоловіків.
Залежно від механізму розвитку гіпотиреоз буває первинним (виникає на тлі патології самої щитовидної залози) і вторинним (розвивається при дефіциті тиреотропного гормону). Первинна форма хвороби зустрічається набагато частіше — її виявляють майже у 99% хворих.
Найбільш часті причини гіпотиреозу:
Вторинний гіпотиреоз, який зустрічається не більше ніж в 1% випадків, зазвичай розвивається при патологічних процесах в гіпоталамо-гіпофізарній ділянці, де утворюються гормони, що регулюють роботу щитовидної залози.
Зовнішні прояви гіпотиреозу досить варіабельні та відрізняються в різних випадках, що істотно ускладнює діагностику. Клінічна картина хвороби багато в чому залежить від віку хворого, в також причини і швидкості розвитку дефіциту гормонів.
Найбільш часті симптоми гіпотиреозу:
Головними труднощами при діагностиці гіпотиреозу є неспецифічність зовнішніх проявів і відсутність типових для цього стану симптомів.
Слід зазначити, що у деяких людей гіпотиреоз може протікати безсимптомно. У такому випадку мова йде про субклінічний перебіг хвороби.
Ключову роль в діагностиці захворювання грає визначення рівнів тиреотропного гормону (ТТГ) і вільного тироксину (Т4) в крові пацієнта. Ізольоване підвищення рівня ТТГ при нормальному рівні Т4 вказує на субклінічний гіпотиреоз, а одночасне підвищення ТТГ і Т4 — на маніфестний (або явний) гіпотиреоз.
У клінічній практиці найбільшу роль відіграє визначення рівня ТТГ — як правило, його досить для підтвердження або спростування діагнозу.
Абсолютним показанням до проведення медикаментозного лікування є маніфестний гіпотиреоз. Всім хворим з даною патологією лікарі призначають замісну терапію, головна мета якої — компенсувати брак гормонів в організмі.
На сьогоднішній день препаратом вибору при гіпотиреозі є L-Т4, а рекомендована доза — 1,6-1,8 мкг / кг маси тіла в день. Прийом ліків починають з невеликої дози, поступово підвищуючи її до повної замісної. Початкову дозу і швидкість досягнення повної замісної дози підбирають індивідуально, враховуючи вік хворого, його масу тіла, тяжкість і тривалість хвороби, а також наявність супутньої патології.
Що стосується субклінічних форм гіпотиреозу, вони вимагають замісної терапії далеко не завжди. Тому питання про призначення гормонів в цьому випадку вирішується індивідуально для кожного окремого пацієнта.
Важливо пам'ятати, що замісну гормональну терапію може призначати тільки лікар-ендокринолог. Як і при будь-якому іншому захворюванні щитовидної залози, при гіпотиреозі самолікування неприпустимо.