Мієліт

Мієліт— це запальне захворювання, при якому виникають порушення в роботі спинного мозку. Хвороба може супроводжуватися сильними больовими відчуттями, призводити до порушення чутливості, паралічів, нетримання сечі та калу. Це досить серйозне захворювання, яке вимагає комплексного підходу в лікуванні.

Найчастіше патологія поширюється на один-два сегмента спинного мозку, але може охоплювати й більшу частину хребта.

Причини виникнення мієліту

Знайти першопричину розвитку мієліту вдається не завжди, але можна перерахувати найбільш поширені причини, що «запускають» дане захворювання:

• Інфекційні захворювання. Інфекційний мієліт виникає приблизно в половині випадків від загального числа мієлітів. Він може бути первинний (якщо інфекція ззовні відразу потрапила в спинний мозок), або ж вторинний (якщо спочатку виникли інфекційні осередки в інших органах, і вже звідти інфекція перемістилася в спинний мозок). Привести до мієліту можуть герпес, сифіліс, менінгокок, ВІЛ, кір, скарлатина та інші інфекції.
• Інтоксикація організму. Про інтоксикаційний мієліт кажуть, коли запалення спинного мозку виникає під впливом різних отрут. Таке можливо при гострому отруєнні або при тривалій дії токсинів, наприклад, якщо людина працює на шкідливому виробництві.
• Травми спинного мозку. В цьому випадку мієліт виникає при травмах хребта. Хвороба активізується безпосередньо від удару або від того, що в результаті травми мікроорганізми потрапляють в спинний мозок.
• Захворювання, що пов'язані з руйнуванням оболонок нервових волокон. Спровокувати появу мієліту можуть розсіяний склероз, васкуліт, онкологічні захворювання.

Безпосередній механізм запуску захворювання виглядає наступним чином. Агент, що провокує мієліт (травма, інфекція, токсини), викликає набряк мозку. Це призводить до порушення кровообігу, що саме по собі також викликає набряк. Зрештою в місці набряку відбувається некроз тканин спинного мозку. Після лікування на місці некротичних тканин з'являються сполучнотканинні рубці.

Симптоми мієліту

Найбільш характерні симптоми мієліту:

• слабкість в кінцівках,
• нетримання або навпаки затримка сечовипускання та дефекації,
• загальна слабкість та нездужання,
• біль в спині в ураженому відділі,
• підвищена температура й посилене потовиділення,
• порушення больової та температурної чутливості в певних частинах тіла.

Симптоми мієліту багато в чому залежать від того, яка частина хребта вражена. Шийний мієліт може привести до парезу рук. Він особливо небезпечний тим, що може пошкоджуватися діафрагмальний нерв, це може призвести до зупинки дихання. Поразка грудного відділу загрожує паралічем ніг. Якщо мієліт виникає в попереково-крижовому відділі— часто спостерігається парез ніг, нетримання сечі та калу.

Діагностика мієліту

При діагностуванні мієліту, крім збору анамнезу потрібні наступні дослідження:

• електронейроміографія,
• магнітно-резонансна томографія спинного мозку,
• люмбальна пункція.

Найбільш точно діагноз ставиться після люмбальної пункції, коли на аналіз береться спинномозкова рідина.

Лікування мієліту

Хвороба, як правило, протікає досить гостро та вимагає негайного лікування. Зазвичай призначається комплекс лікарських препаратів: антибіотики, протизапальні засоби, жарознижувальні. Крім того, можуть застосовуватися міорелаксанти, глюкокортикоїди, вітаміни групи В.

У комплексі з медикаментозною терапією призначаються лікувальна фізкультура, масаж, фізіопроцедури.

Одужання може займати кілька місяців, а повна реабілітація триватиме до року. Але чим раніше ви звернетеся до лікаря за допомогою, тим більше шансів буде впоратися з хворобою та відновити нормальну якість життя.