Тенезми

Тенезмами називають часті позиви до дефекації, які з'являються раптово і викликають тягнучі або ріжучі болі, відчуття дискомфорту і печіння в області куприка. У більшості випадків тенезми є безрезультатними, тобто не призводять до повноцінної дефекації. Іноді вони можуть супроводжуватися виділенням невеликої кількості калу, крові, слизу або гною.

Помилкові позиви до дефекації рідко виникають самі по собі. Частіше всього вони супроводжуються цілою низкою інших симптомів: болем в животі, метеоризмом, нудотою, проносом або запором. Слід зазначити, що тенезми ніколи не бувають фізіологічними — їх поява майже завжди свідчить про наявність захворювань шлунково-кишкового тракту.

Механізм розвитку

В основі розвитку помилкових позивів до дефекації лежить підвищена чутливість прямої кишки до механічних стимулів. В результаті цього навіть невелика кількість фекалій, слизу або запальних субстратів викликають у людини сильне бажання відвідати туалет.

На відміну від нормально акту дефекації, при тенезмах не настає розслаблення анальних сфінктерів і кал не виділяється. Посилене натужування викликає у хворого спазм м'язового шару сигмовидної і прямої кишки, а також м'язів промежини і черевного преса. В результаті м'язових спазмів позиви стають болючими і доставляють людині чимало страждань.

Причини

У більшості випадків імперативні позиви до дефекації є симптомом ураження товстого кишечника, зокрема, захворювань прямої чи сигмовидної кишки.

Появу тенезмов можуть спровокувати:

• гострі кишкові інфекції;
• гемороїдальні вузли;
• проктит і парапроктит;
• тріщини анального проходу;
• неспецифічний виразковий коліт;
• синдром подразненого кишечника;
• свищі і поліпи прямої кишки;
• хронічний пронос або діарея;
• злоякісні новоутворення кишечника.

У деяких випадках тенезми можуть з'являтися не через хвороби кишечника. Їх можуть викликати неврологічні розлади, деякі захворювання сечостатевої системи або тривала їзда в сидячому положенні.

Діагностика і лікування

При тенезмах головною метою діагностики є виявлення причини, що викликала неприємні симптоми. З цією метою проводять комплексне обстеження, яке може включати пальцеве дослідження прямої кишки, ендоскопію, рентгенографію із застосуванням контрасту, УЗД, а також лабораторне дослідження калу (копрограму).

Лікування тенезмів направлене в першу чергу на боротьбу з основним захворюванням. Якщо причиною стала кишкова інфекція, людині призначають антибактеріальні засоби та ентеросорбенти. При хронічних запальних захворюваннях кишечника використовують сульфаніламіди, при геморої і тріщинах анального проходу — ранозаживляючі і пом'якшуючі препарати у вигляді свічок і мазей. Діарею усувають Лоперамідом або Імодіумом, запори — Дюфалаком, метеоризм — Еспумізаном.

Для симптоматичного лікування самих тенезмів застосовують спазмолітики (Папаверин або Но-Шпу).