Запором називають порушення дефекації, при якому спостерігається уповільнене, утруднене або систематично недостатнє спорожнення кишківника. У людини з запором дефекація відбувається рідше 3 разів на тиждень і супроводжується виділенням малої кількості калу (менше 100 грамів на добу) та його високою щільністю.
У більшості випадків запори проявляються сильним напруженням під час акту дефекації, неповним спорожненням кишківника і неприємним відчуттям аноректальної обструкції. Деяких людей затримка стулу змушує вдаватися до мануальних способам екакуаціі калу.
Статистика
На сьогоднішній день запори є глобальною проблемою, яку найчастіше асоціюють з цивілізацією і урбанізацією. Згідно зі статистичними даними, в середньому ними страждає 10-20% населення у всьому світі. Примітно, що з регулярною затримкою стулу стикається всього 2% молодих людей, 18% людей середнього віку і більше 30% літніх людей. Це означає, що з віком ризик появи запорів істотно зростає.
Причини розвитку
Головною причиною затримки стулу є порушення рухової функції кишківника.
Причиною цього може бути:
- дисфункція вегетативної нервової системи при стресі, депресії, порушенні режиму сну, нестачі відпочинку і т.д .;
- гормональний дисбаланс при захворюваннях залоз внутрішньої секреції (щитовидної залози, надниркових залоз);
- уповільнення кровообігу в судинах кишківника на тлі атеросклерозу або інших судинних захворювань;
- прийом деяких лікарських препаратів (протисудомні, транквілізатори, антидепресанти);
- захворювання органів шлунково-кишкового тракту, або інших органів або систем.
Провокувати запори також може недостатня фізична активність, робота в різні зміни, пізнє вставання вранці або різка зміна звичного режиму дня. Придушувати позиви до дефекації можуть антисанітарні умови в туалетах, почуття помилкового сорому або інші фактори.
Види запорів
Залежно від причини розвитку виділяють 2 види запорів: первинні (викликані захворюваннями кишківника) і вторинні (викликані позакишкові причинами).
Первинні запори можуть бути спровоковані:
- дисбактеріозом кишківника;
- колітом;
- синдромом подразненого кишківника;
- гемороєм або тріщиною заднього проходу;
- раком або доброякісними новоутвореннями кишківника.
Найбільш часті причини вторинних запорів:
- виразкова хвороба;
- холецистит;
- гінекологічні захворювання;
- мікседема;
- цукровий діабет;
- нейроендокринні захворювання;
- прийом деяких груп лікарських препаратів.
Також виділяють ідіопатичний запор — його причину встановити не вдається.
Діагностика і лікування
При запорі головною метою лікарів є визначення його причини. Лікування також проводять з урахуванням захворювання, яке спровокувало затримку стулу.
Хворим з запорами рекомендують виключити з раціону продукти з високим вмістом харчових волокон і продукти, що підвищують газоутворення в кишківнику (бобові, капуста, щавель, шпинат і т.д.). Замість цього лікарі радять вживати їжу, яка сприяє спорожненню кишківника (чорний хліб, хліб з висівками, сухофрукти, сирі овочі, крупи, нежирні сорти м'яса, кисломолочні продукти, мінеральні води, соління).
На перших етапах лікування запорів хворим можуть призначати проносні засоби — вони допомагають відновити втрачений дефекаційний рефлекс. Надалі акти дефекації регулюють за допомогою дієти і правильного способу життя.