Інструкція Новагра 100 таблетки вкриті плівковою оболонкою 100 мг №1+1 акція

ІНСТРУКЦІЯ

для  медичного застосування препарату

Новагра      

 (Novagra)

 

Загальна характеристика:

міжнародна назва: sildenafil;

основні фізико-хімічні властивості: круглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, рожевого кольору;

склад: 1 таблетка містить силденафілу цитрату в дозах, що еквівалентні 50 мг або 100 мг силденафілу;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кальцію гідрофосфат, лактоза, натрію кроскармелоза, повідон, тальк очищений, магнію стеарат, гіпромелоза, макрогол 400, барвник Понсо 4R, титану діоксид.

 

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група.

Засоби, що застосовуються при порушенні ерекції.

Код АТС G04В Е03.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Новагра – пероральний препарат для лікування порушень ерекції. Відновлює порушену здатність до ерекції й забезпечує природну відповідь на сексуальне збудження. Фізіологічний механізм ерекції статевого члена полягає у вивільненні оксиду азоту у кавернозному тілі при сексуальній стимуляції. Оксид азоту активує фермент гуанілатциклазу, що призводить до підвищення рівня цГМФ, розслаблення гладеньких м'язів кавернозного тіла й посилення кровотоку у статевому члені.

Силденафіл є потужним і селективним інгібітором цГМФ-специфічної фосфодіестерази типу 5 (ФДЕ), яка забезпечує розпад цГМФ у кавернозному тілі. Силденафіл не чинить прямої розслаблюючої дії на ізольоване кавернозне тіло, однак посилює релаксуючу дію NО у тканині кавернозного тіла. При активації шляху NО /цГМФ, що спостерігається при сексуальному збудженні, пригнічення ФДЕ 5 під впливом силденафілу призводить до підвищення рівня цГМФ у кавернозному тілі. Через це для досягнення сприятливого фармакологічного ефекту необхідна адекватна сексуальна стимуляція.

При одноразовому прийомі препарату внутрішньо у дозах до 100 мг у здорових добровольців препарат не спричиняв клінічно значущих змін ЕКГ. Максимальне пониження систолічного артеріального тиску у положенні пацієнта лежачи при застосуванні препарату внутрішньо у дозі 100 мг становило в середньому 8,4 мм рт.ст. Відповідне зниження діастолічного артеріального тиску у положенні лежачи становило 5,5 мм рт.ст. Зниження АТ пояснюється вазодилатуючим ефектом силденафілу, можливо, за рахунок підвищення рівня цГМФ у гладеньких м’язах судин.

Активність силденафілу in vitro  щодо ФДЕ 5 у 10 - 10000 разів перевищує його активність порівняно з іншими ізоформами фосфодіестерази (ФДЕ за типами 1, 2, 3, 4 та 6). Зокрема, активність силденафілу щодо ФДЕ 5 у 4000 разів перевищує його активність щодо ФДЕ 3 -цАМФ-специфічної фосфодіестерази, яка регулює скорочувальну активність міокарда. У деяких пацієнтів через 1 год після прийому препарату в дозі 100 мг виявлено легке, минаюче порушення кольоровідчуття (синього/зеленого) за допомогою тесту Fransworth-Munsell 100; через 2 год після прийому препарату воно минало. Припускають, що механізмом такого порушення зору є пригнічення ФДЕ 6, яка бере участь у процесі передачі світла у сітківці. Результати дослідження in vitro  свідчать, що ефект силденафілу на ФДЕ 6 у 100 разів поступається його активності щодо ФДЕ 5. Препарат не впливає на гостроту зору й контрастність сприйняття.

Одноразовий прийом препарату внутрішньо у дозі 100 мг не супроводжувався зміною рухливості або морфології сперматозоїдів.

Фармакокінетика. Препарат швидко всмоктується після прийому внутрішньо. Концентрація препарату в плазмі крові після перорального прийому натще досягає максимального значення протягом 30 - 120 хв. (в середньому 60 хв.). Абсолютна біодоступність при прийманні внутрішньо становить у середньому 41% (25 - 63%). Фармакокінетика при прийманні внутрішньо у рекомендованих дозах (25 - 100 мг) є лінійною. При прийомі препарату разом із жирною їжею, відбуваються такі процеси: швидкість всмоктування знижується, період досягнення максимальної концентрації зростає на 60 хв, а максимальна концентрація у плазмі крові знижується в середньому на 29%. Об’єм розподілу силденафілу у рівноважному стані становить у середньому 105 л/кг. Силденафіл та його основний циркулюючий М-десметиловий метаболіт приблизно на 96% зв’язується з білками плазми крові. Зв’язування з білками не залежить від концентрації препарату. Силденафіл метаболізується переважно під впливом СУРЗА4 (основний шлях) та СУР2С9 (неосновний шлях) мікросомальних ізоферментів печінки. Основний циркулюючий метаболіт утворюється внаслідок М-десметилювання силденафілу. За селективністю дії на ФДЕ метаболіт можна порівняти з силденафілом, а його активність щодо ФДЕ 5 становить приблизно 50% активності самого препарату. Концентрація метаболіту в плазмі крові становить майже 40% від такої у силденафілу. М-десметилметаболіт піддається подальшому метаболізму; термінальний період його напіввиведення - приблизно 4 год. Загальний кліренс; силденафілу з організму дорівнює 41 л/год, а термінальний період напіввиведення – 3 - 5 год. Після приймання внутрішньо або внутрішньовенного введення силденафіл виводиться у вигляді метаболітів переважно з калом (десь 80% введеної дози) і меншою мірою з сечею (майже 13% введеної дози).

У здорових добровольців віком 65 років і старше кліренс силденафілу є пониженим, а концентрація вільної лікарської речовини у плазмі крові приблизно на 40% перевищує рівень його у здорових молодих добровольців (18 - 45 років). Однак, аналіз даних про безпечність показав, що вік не впливає на частоту негативних побічних ефектів.

У добровольців з легкою (кліренс креатиніну 50 - 80 мл/хв) та помірною (кліренс креатиніну З0 - 49 мл/хв) нирковою недостатністю фармакокінетика силденафілу після одноразового прийому внутрішньо у дозі 50 мг не змінювалася. У добровольців з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижувався, що призводило до збільшення АUС (100%) та максимальної концентрації (88%) у плазмі крові порівняно з такими у здорових добровольців.

 

Показання для застосування.

Лікування порушень ерекції, що визначаються як нездатність досягти та підтримати ерекцію статевого члена, необхідну для успішного статевого акту.

 

Спосіб застосування та дози.

Таблетки призначені для перорального прийому. Для реалізації ефекту cилденафілу необхідне статеве збудження.

Застосування дорослими. Рекомендована доза дорослим становить 50 мг, дозу приймають за необхідності, приблизно за годину до сексуальних дій. Враховуючи ефективність і переносимість, дозу можна збільшити до 100 мг або зменшити до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Максимальна рекомендована частота використання – 1 раз на добу. Активність Новагри може виявлятися через більший строк при прийомі з їжею, порівняно з прийомом натщесерце.

Застосування пацієнтами з порушеннями функції нирок. Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну становить 30 - 80 мл/хв) режим дозування не змінюється. Оскільки у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижений, застосування препарату потрібно починати з дози 25 мг.

Застосування пацієнтами з порушеннями функції печінки. Оскільки у пацієнтів з печінковою недостатністю кліренс силденафілу знижений, наприклад, при цирозі, застосування препарату потрібно починати з дози 25 мг.

Застосування у пацієнтів, що використовують інші види лікування. Враховуючи ступінь взаємодії у пацієнтів, що отримують супутню терапію ритонавіром, рекомендується не перевищувати максимальну одноразову дозу 25 мг силденафілу протягом 48 годин. Стартова доза 25 мг повинна рекомендуватися пацієнтам, що отримують супутнє лікування інгібіторами CYP3A4 (наприклад, еритроміцин, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол).

З метою зменшення ризику розвитку постуральної гіпотензії, слід досягти стабілізації стану пацієнтів на фоні терапії альфа-блокаторами до застосування Новагри. Крім того, слід розпочати призначення препарату з найменших доз.

Застосування пацієнтами літнього віку. Для пацієнтів літнього віку зміна дозування не потрібна.

 

Побічна дія. Після широкого запровадження препарату в практику надійшли повідомлення про серйозні порушення з боку серцево-судинної системи, які включали стенокардію, інфаркт міокарда, раптову коронарну смерть, шлуночкові аритмії, геморагічний інсульт, минаючи ішемію, артеріальну гіпер- або гіпотензію, які розвивалися при застосуванні препарату пацієнтами із серцево-судинними захворюваннями. Вказані випадки переважно розвивалися під час або відразу після сексуальної активності. У більшості пацієнтів, але не у всіх були наявні фактори ризику розвитку захворювань серцево-судинної системи.

З боку органів чуття: розлади зору (затуманення зору, підвищена чутливість до світла, зміна кольоросприйняття), катаракта, сухість в очах, біль в очах, шум у вухах, біль у вухах, глухота.

З боку сечовидільної системи: пріапізм, цистит, нічні сечовипускання, часті сечовипускання, збільшення грудей, нетримання сечі, порушення еякуляції, набряк геніталій, аноргазмія, гематурія.

З боку травної системи: диспепсія, блювання, глосит, коліт, дисфагія, гастрит, гастроентерит, езофагіт, стоматит, сухість у роті, порушення функції печінки, ректальні кровотечі, гінгівіт.

З боку системи крові: анемія, лейкопенія.

З боку обміну речовин: спрага, набряки, подагра, лабільний діабет, гіперглікемія, гіперурикемія, гіпернатріємія.

З боку нервової системи: атаксія, невралгія, невропатія, парестезія, тремор, депресія, безсоння, сонливість, запаморочення, головний біль, артеріальна гіпертензія, зниження рефлексів, гіпестезія.

З боку м’язово-скелетної системи:  артрит, артоз, міалгія, розриви сухожиль, тендовагініт, біль у кістках, міастенія, синовіт.

З боку дихальної системи: закладеність носа, астма, задишка, ларингіт, фарингіт, синусит, бронхіт, підвищене виділення мокротиння, кашель.

Алергічні реакції: кропив’янка, герпес простий, потовиділення, шкірні виразки, контактний дерматит, ексфоліативний дерматит.

Інші: набряк обличчя, фоточутливість, шок, астенія, грипоподібний синдром, біль у животі, біль у грудній клітці.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до компонентів препарату; одночасне застосування донаторів NО або нітратів у будь-яких формах; дитячий вік до 18 років.

 

Передозування.

У дослідженнях на здорових добровольцях при одноразовому прийомі препарату у дозах до 800 мг негативні явища були подібними до таких при прийомі препарату у нижчих дозах, але зустрічалися частіше (відчуття жару, запаморочення, головний біль, порушення зору, артеріальна гіпотензія, диспепсія). У разі передозування проводять стандартне симптоматичне лікування. Застосування діалізу, певно, не збільшує кліренс силденафілу, оскільки останній активно зв'язується з білками плазми й не виводиться з сечею.

 

Особливості застосування.

Для діагностики порушень ерекції, визначення їх можливих причин та вибору адекватного лікування необхідно зібрати повний медичний анамнез та провести ретельне фізичне обстеження пацієнта. Сексуальна активність становить певний ризик за наявності захворювань серцево-судинної системи. Через це перед початком лікування з приводу порушень ерекції необхідне кардіологічне обстеження хворого. З обережністю застосовувати при загостренні виразки шлунка та 12-палої кишки.

Препарати, призначені для лікування порушення ерекції, з обережністю застосовують у хворих з анатомічною деформацією статевого члена, наприклад, при ангуляції, кавернозному фіброзі (хвороба Пейроні) та у осіб із захворюваннями, що сприяють розвитку пріапізму (серпоподібно-клітинна анемія, множинна мієлома або лейкоз).

Відомостей про безпечність застосування препарату при пептичній виразці та геморагічному діатезі немає, через що препарат хворим з такою патологією призначають з обережністю. У невеликої кількості хворих із спадковим пігментним ретинітом відзначені спадкові порушення фосфодіестераз сітківки. Відомостей про безпечність застосування препарату у хворих з пігментним ретинітом відсутні, тому препарат у них слід застосовувати з обережністю. Препарати, призначені для лікування порушень ерекції, не слід призначати чоловікам, для яких сексуальна активність небажана.

Оскільки під час клінічних випробувань силденафілу спостерігалися запаморочення та порушення зору, не слід керувати транспортом та працювати з потенційно небезпечними механізмами до з’ясування індивідуальної реакції на препарат.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Безпечність та ефективність  застосування препарату у комбінації з іншими засобами, призначеними для лікування порушень ерекції, не вивчалися, тому подібні комбінації застосовувати не рекомендується.

Одночасне призначення силденафілу та ритонавіру, високоспецифічні інгібітора Р450, не рекомендується. Одночасний прийом інгібітора протеаз ВІЛ ритонавіру на стадії рівноважної концентрації (500 мг 2 рази на добу) з силденафілом (100 мл одноразово) призводить до 300% підвищення (у 4 рази) максимальної концентрації силденафілу у плазмі крові та 1000%  збільшення АUС силденафілу.

Циметидин у дозі 800 мг, що є неспецифічним інгібітором    СУРЗА4, при одночасному прийманні з Новагрою, спричиняв підвищення концентрації силденафілу у плазмі крові на 56% у здорових добровольців. Популяційний фармакокінетичний аналіз результатів клінічного дослідження продемонстрував зниження кліренсу силденафілу при одночасному застосуванні інгібіторів СУР3А4 (таких як кетоконазол, еритроміцин, циметидин), однак частота побічних ефектів у цих пацієнтів не зросла.

Одноразовий прийом антациду (магнію/алюмінію гідроксиду) не впливав на біодоступність Новагри.

За  даними   популяційного   аналізу   інгібітори   СУР2С9   (толбутимід,   варфарин),   СУР2D6 (селективні    інгібітори    зворотного    нейронального    захоплення    серотоніну,    трициклічні антидепресанти), тіазиди й тіазидоподібні діуретики, петльові та калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи кальцію, блокатори р-адренорецепторів та індуктори метаболізму СУР450 (рифампіцин, барбітурати) не чинили впливу на фармакокінетику силденафілу. При застосуванні силденафілу у рекомендованих дозах максимальна концентрація його у плазмі крові становить десь 1 мкмоль, тому малоймовірно, що Новагра здатна впливати на кліренс субстратів цих ізоферментів.

Ознак істотної взаємодії з толбутамідом у дозі 250 мг або варфарином у дозі 40 мг, які метаболізуються за участю СУР2С9, не виявлено.

Новагра  не посилювала гіпотензивної дії алкоголю у здорових добровольців при максимальному рівні алкоголю в середньому 80 мг/дл. У хворих на артеріальну гіпертензію ознак  взаємодії Новагри  з  амлодипіном  не  виявлено.     Дані  про  безпечність застосування свідчать про відсутність відмінностей у характері побічних ефектів у хворих, які одержували Новагру разом з антигіпертензивними препаратами та без них.

 

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі 15° - 30° С. Термін придатності – 2 роки.

 

Умови відпуску. За рецептом.

 

Упаковка. По 1, по 2 або по 4 таблетки у блістері.

 

Виробник. Новахім Індастріз Лімітед

 

Адреса. Сьют 401, Ріджент Стріт 302, Лондон, Великобританія.